Бажана зустріч

На зустріч не спізнюються, якщо це важлива зустріч.

Наступного ранку був вихідний день. Інна снідала разом з мамою та Антоном. У трьох вони ділились враженнями вчорашнього знайомства з новою родиною. Мама висловлювала свої припущення щодо мети візиту:

• Я добре знаю Тамару! – заявила мама, - Вона просто так не приїде. Вона має якусь вигоду.
• Чому ти так вирішила? – запитав Антон.
• Її не було п'ятнадцять років! Жила в Литві поки розвелась з Вітею. – пояснювала мама. – Потім поїхала до Англії. Вона все життя мріяла про Англію. Мову вчила. А тепер приїхала сюди в гості. У неї тут якісь справи.
• Можливо хоче спадок на квартиру отримати? – припустив Антон.
• Так і є! – погодилась мама. - Тамара казала вчора, що в них орендований будинок. Власного немає.
• То вона хоче отримати у спадок дідусеву квартиру? – Антон вже почав розуміти до чого хилить мама.
• Так. – запевнила мама. – Отримати у спадок, продати, а на отримані гроші купити житло в Англії. В Україну вона точно не повернеться.

Антон не розумів для чого тоді приїхав дядько Вітя, адже він до квартири дідуся не мав ніяких прав.

• А дядько Вітя тоді чого приїхав?
• А Вітя просто хотів побачити сина. Квартира йому нащо? У нього є одна у Петербурзі та ще й дача у Криму. – Пояснила мама.

Інна замріяно пила свій чай з печивом та слухала розмову мами та Антона.

Коли мета приїзду іноземних гостей була з’ясована на основі власних здогадів, треба було придумати розважальну програму на сьогоднішній день. Тамара та Вітя планували разом навідати  давніх друзів у місті. Та навряд чи Максиму буде цікава така компанія дорослих. Вірогідно він залишиться у номері один та нудьгуватиме. Мама почала просити Антона піти погуляти з  Максимом. Але Антон не хотів.  Мовляв, що Максим значно відрізняється від усіх його друзів та у них різні інтереси. Почувши про прогулянку з Максимом Інна повернулась зі своїх мрій та втрутилась у розмову.

• Я можу піти погуляти з Максимом, – запропонувала Інна.

• Ти маєш купу своїх справ. – Відмовила мама. - Я не хочу тебе навантажувати ще й екскурсіями для Максима. Займайся своїми справами. Ти вчора вже відбула. Піде Антон.
• Максим такий класний! – Наполягала Інна. - Мама я хочу піти з ним погуляти. Будь ласка. Можна мені?

Антон зрадів, що сестра згодна  піти замість нього.

• От бачиш! – Звернувся він до мами. - Вона хоче, то нехай іде. І що там надзвичайного в ньому? - звернувся Антон вже до Інни. - Він дивак! І все.

Мама, обміркувавши бажання доньки та сина, прийняла рішення.

• Добре, - дозволила мати, - іди, якщо хочеш та маєш час.
• Так. У мене сьогодні немає справ. - Запевнила Інна, у думках вирішуючи як можна скасувати плани та перенести зустрічі. То не проблема. Вона подзвонить всім дорогою до готелю.
• Давай подзвонимо Максиму запросимо його на прогулянку, - запропонувала мати Інні. 

Інна знайшла у телефонному довіднику номер телефону готелю, де зупинився Максим з батьками та почала набирати номер зі стаціонарного телефону. 

• Алло, - відповів жіночій голос адміністратора.
• Доброго дня! -  Привіталась Інна. - З'єднайте мене будь ласка з номером 16. 
• Одну хвилину, - відповів жіночій голос. Потім пішли довгі гудки.

• Алло?-  почувся голос тітки Тамари.
• Алло, це Інна, - сором'язливо відповіла дівчина. - Я б хотіла запросити Максима на прогулянку сьогодні. Подивитися місто.
• А це ти, Інночко! - Відповіла тітка Тамара. - Добре. Максим ще спить. Ми з дядьком Вітею ідемо до друзів. Максим лишається сам. Йому буде нудно. Приходь за ним через годину. Я його розбуджу і скажу, що ти прийдеш за ним. 
• Добре, -  зраділа Інна, - я буду через годину біля готелю. До побачення.
• До побачення. 

Інна повісила слухавку. Усередині вона раділа, що має змогу поближче познайомитися з братом. 

• От і добре, - додав Антон, - нехай іде! А я буду зі своїми друзями гуляти. 
• Ну добре. – Мама звернулась до Інни. -  Іди пройдись з Максимом по Соборній до Універмагу та покажи  парк.  А ввечері запроси його до нас на вечерю. А я запрошу Тамару та Віктора. П’ятизірковий готель то добре, але супу поїсти теж хочеться, а не тільки по ресторанах ходити. 

Інна поспішила зібратись. Їй треба було зробити макіяж, зачіску, переодягнутись. Через годину вона вже піде гуляти з Максимом! Він не такий як всі. У ньому є щось надзвичайне та про це дівчина хотіла дізнатись більше. І тим краще, що вони гулятимуть у двох і ніхто їм не заважатиме. До готелю було проїхати лиш дві зупинки через міст. Дорогою Інна скасувала усі свої справи на сьогодні та перенесла зустрічі на інший день.

Інна вийшла з тролейбусу на зупинці біля парку, перейшла через дорогу та попрямувала до скверу через ринок. Це був найкоротший шлях до готелю, де зупинився її новий брат. Дівчина дуже поспішала та боялась спізнитись. Вона не хотіла, щоб Максим чекаючи на неї, почав роздивлявся усе навколо сам, а тим паче заблукав, шукаючи сестру. Вона прийшла до входу готелю та подивилась на годинник Вінницької вежі, який показував четверть на другу. Це означало, що Інна прийшла на п'ятнадцять хвилин раніше. Вона обрала місце під ліхтарем навпроти входу до готелю, щоб було добре видно хто виходить із дверей готелю. Дівчина з нетерпінням та хвилюванням чекала на двоюрідного брата, спостерігаючи за всіма, хто виходив з дверей готелю. На ній були одягнуті світло-голубі джинси-клеш, які вони з мамою колись купили у секонд-хенді та біла футболка. Кремові закриті босоніжки на високих підборах та маленька сумочка в тон. Інна не витрачала багато грошей на одяг, ніколи не одягалась у брендових бутіках. Вона надавала перевагу дешевим та зручним речам. Макіяж Інна робила за принципом: найкращий макіяж - той, який не видно. Її навчили на курсах візажу, що косметика повинна скривати недоліки та бути непомітною. Із прикрас лише маленькі золоті сережки у формі краплинки. Це були мамині сережки, які та колись подарувала доньці.