На зустріч не спізнюються, якщо це важлива зустріч.
Наступного ранку був вихідний день. Інна снідала разом з мамою та Антоном. У трьох вони ділились враженнями вчорашнього знайомства з новою родиною. Мама висловлювала свої припущення щодо мети візиту:
Антон не розумів для чого тоді приїхав дядько Вітя, адже він до квартири дідуся не мав ніяких прав.
Інна замріяно пила свій чай з печивом та слухала розмову мами та Антона.
Коли мета приїзду іноземних гостей була з’ясована на основі власних здогадів, треба було придумати розважальну програму на сьогоднішній день. Тамара та Вітя планували разом навідати давніх друзів у місті. Та навряд чи Максиму буде цікава така компанія дорослих. Вірогідно він залишиться у номері один та нудьгуватиме. Мама почала просити Антона піти погуляти з Максимом. Але Антон не хотів. Мовляв, що Максим значно відрізняється від усіх його друзів та у них різні інтереси. Почувши про прогулянку з Максимом Інна повернулась зі своїх мрій та втрутилась у розмову.
Антон зрадів, що сестра згодна піти замість нього.
Мама, обміркувавши бажання доньки та сина, прийняла рішення.
Інна знайшла у телефонному довіднику номер телефону готелю, де зупинився Максим з батьками та почала набирати номер зі стаціонарного телефону.
Інна повісила слухавку. Усередині вона раділа, що має змогу поближче познайомитися з братом.
Інна поспішила зібратись. Їй треба було зробити макіяж, зачіску, переодягнутись. Через годину вона вже піде гуляти з Максимом! Він не такий як всі. У ньому є щось надзвичайне та про це дівчина хотіла дізнатись більше. І тим краще, що вони гулятимуть у двох і ніхто їм не заважатиме. До готелю було проїхати лиш дві зупинки через міст. Дорогою Інна скасувала усі свої справи на сьогодні та перенесла зустрічі на інший день.
Інна вийшла з тролейбусу на зупинці біля парку, перейшла через дорогу та попрямувала до скверу через ринок. Це був найкоротший шлях до готелю, де зупинився її новий брат. Дівчина дуже поспішала та боялась спізнитись. Вона не хотіла, щоб Максим чекаючи на неї, почав роздивлявся усе навколо сам, а тим паче заблукав, шукаючи сестру. Вона прийшла до входу готелю та подивилась на годинник Вінницької вежі, який показував четверть на другу. Це означало, що Інна прийшла на п'ятнадцять хвилин раніше. Вона обрала місце під ліхтарем навпроти входу до готелю, щоб було добре видно хто виходить із дверей готелю. Дівчина з нетерпінням та хвилюванням чекала на двоюрідного брата, спостерігаючи за всіма, хто виходив з дверей готелю. На ній були одягнуті світло-голубі джинси-клеш, які вони з мамою колись купили у секонд-хенді та біла футболка. Кремові закриті босоніжки на високих підборах та маленька сумочка в тон. Інна не витрачала багато грошей на одяг, ніколи не одягалась у брендових бутіках. Вона надавала перевагу дешевим та зручним речам. Макіяж Інна робила за принципом: найкращий макіяж - той, який не видно. Її навчили на курсах візажу, що косметика повинна скривати недоліки та бути непомітною. Із прикрас лише маленькі золоті сережки у формі краплинки. Це були мамині сережки, які та колись подарувала доньці.
#10540 в Любовні романи
#4124 в Сучасний любовний роман
заборонене кохання, зустріч може змінити життя, моральні принципи
Відредаговано: 18.06.2020