Випадкових знайомств не буває. Кожна людина, з якою ми зустрічаємось у житті, є у певній мірі нашим «вчителем», який чомусь нас навчить.
Інна сиділа на стільчику у коридорі офісу і чекала на дівчину, яку запросила на зустріч. Це була звичайна робоча ситуація: вона брала у перехожих у сквері контакти, заповнюючи анкету. Через деякий час Інна телефонувала та запрошувала на зустріч, де детальніше розказувала про роботу у компанії.
До офісу зайшла Таня:
Інна подивилась на фірмовий годинник подарований компанією, що був на її лівій руці?
Вони обоє знали, що коли людина спізнюється на зустріч, це означає що швидше за все вже ніхто не прийде. Нажаль таке траплялося часто.
Таня вирішила відволікти подругу від переживань:
З дверей до коридору повіяло тепле свіже повітря. Інна втомилась чекати та вирішила пошукати анкету дівчини та зателефонувати їй. Вона почала листати свій записник, у який зранку вкладала між листків анкети тих людей, з ким мала сьогодні зустрітись. Знайшовши потрібну, Інна набрала номер телефону, який був вказаний в анкеті зі свого мобільного. Перший раз не було відповіді. Тоді дівчина вирішила набрати номер ще раз. Йшли гудки, отже номер працює.
Але… Це був чоловічий голос. Інна призначувала зустріч дівчині.
Вона не розгубилась, почувши не той голос та попросила позвати до телефону ту людину, яку вона чекала на зустріч та зачитала з анкети її ім'я. Можливо номер телефону дійсно правильний, а жінка не може на даний момент взяти слухавку та попросила відповісти на дзвінок того, хто був поряд з нею.
“Ну ясно, - подумала Інна, - та дівчина вказала не свій номер. Таке буває” Інна вже хотіла подякувати та завершити дзвінок та раптом… співрозмовник зупинив її:
Інна не зрозуміла суть питання.
“Який таксофон? - думала Інна, - Чи можна туди взагалі подзвонити? Зазвичай такі телефони стоять на вулиці. За допомогою спеціальної картки з нього можна зателефонувати, набравши номер абонента. Але як може бути навпаки?”
Інна погодилась продиктувати свій мобільний номер телефону. “Що мені загрожує? - подумала вона - І цікаво, що ж буде далі?”
У ході розмови Інна згадала, що не спитала ім’я цього хлопця, якому вже продиктувала свій номер телефону:
Інна та Андрій телефонували один одному щодня. Інні було цікаво з ним спілкуватись не зважаючи та те, що він був старший на шість років. Але через її зайнятість у неї не було хлопця. Їхні розмови здебільшого тривали по ночах. Мобільний оператор надавав можливість безкоштовних розмов з дванадцятої години ночі до шостої ранку. Тож тепер у Інни на сон лишалось чотири-п'ять годин.
#10540 в Любовні романи
#4124 в Сучасний любовний роман
заборонене кохання, зустріч може змінити життя, моральні принципи
Відредаговано: 18.06.2020