Нова подруга

Жодна зустріч, подія чи вчинок не минає без наслідків. Взагалі нічого не минає без наслідків. Якщо ми щось робимо або коли ми, навіть, нічого не робимо, все одно це матиме наслідки.

Інна не сподівалась, що Таня взагалі коли не будь їй зателефонує. Та дівчина у костюмі дотрималась своєї обіцянки. Вже через деякий час Таня нагадала про себе телефонним дзвінком на “домашній” телефон, який їй залишила Інна тоді у сквері.

• Інно, доброго вечора! – привіталась Таня по телефону.
• Доброго вечора! – відповіла Інна.

Голос у слухавці був досить незнайомий.

• Це Таня. – сказав незнайомий голос. -  Пам’ятаєте ми познайомились у сквері минулого тижня?
• Так – пригадала Інна – Ви тоді проводили опитування.
• Так. Все вірно! Я б хотіла з вами зустрітись ще раз. – Запрошувала Таня – На цей раз вже у офісі, де я працюю.

Інна вагалась. Про який офіс іде мова?

• У офісі? – перепитала Інна.
• Так. Я вам хочу розповісти більше про нашу компанію та скільки Ви зможете заробляти грошей.
• Я вже підробляю у подібній сфері, – Інна.
• Тут Ви зможете заробляти більше, – запевнила Таня.
• Як?

 Пропозиція заробити гроші та ще й більше, ніж вона має продаючи косметику знайомим, зацікавила Інну. У її п'ятнадцять років, коли вона ще немає паспорту дуже важко влаштуватись на роботу (а отримати свій перший паспорт Інна зможе лише у шістнадцять). А тут їй дають можливість заробити! У родині часто не вистачало грошей на смаколики. Інна отримувала стипендію від коледжу, де навчалась. Вона пам’ятала коли отримала свою першу стипендію грошей вистачило лиш на кілограмовий торт та баночку крему для рук. Брат теж вчився у технікумі, але за його навчання доводилося платити. Незважаючи на те, що дідусь допомагав платити за його навчання, мамі все одно було важко.

Зустріч Таня назначила на наступний вечір біля Макдональдсу після навчання, адже Інна наголосила, що пропускати заняття не буде. Інна прийшла завчасно, адже не хотіла здаватись не пунктуальною. Таня сиділа на лавці, роздивляючись перехожих. На цей раз вона була не у костюмі. На ній був довгий до землі яскравий сарафан та легка в'язана кофтинка. Коси так само охайно прибрані. У руках глянцеві журнали.

• Доброго дня! – Інна привіталась, підійшовши до лавки, де сиділа Таня.

Таня одразу встала та привіталась у відповідь:

• Привіт! – у голосі було чути радість зустрічі.

Інна  була трохи розгублена, адже Таня привіталась з нею як з давньою подругою, хоча вона бачить її лиш удруге в житті.

• Давай присядемо, - Таня запросила Інну сісти разом з нею на лавці.

Спочатку Таня розпитувала чим Інна займається на даний момент. Інна розповіла, що навчається на першому курсі у коледжі та хотіла б мати можливість заробляти гроші. Таня розповіла про себе, що вона теж студентка, тільки вона навчається в університеті на третьому курсі. Інні дуже сподобалось, що між ними є щось спільне, наприклад те що вони обоє навчаються. Також Таня була у розмові щирою та веселою. Постійно посміхалась та уважно слухала про те. що Інна розповідає.

Після того, коли вони познайомились ближче, Таня запросила дівчину до офісу, як і обіцяла. Вони обійшли Макдональдс та  спустилися вуличкою донизу. Таня провела Інну до маленького приватного будиночка, який був пофарбований у яскравий рожевий колір. На вхідних дверях до будинку була біла табличка з назвою компанії. Коли вони зайшли у середину Інна помітила гори картонних коробок, які були скрізь. Деякі були закриті, деякі вже пусті. І накладені вони були до самої стелі. Таня провела дівчину до наступного приміщення, де було безліч людей, які сиділи за синіми столиками по двоє чи по троє і розмовляли. Незважаючи на гомін їхніх розмов можна було почути кожного що він говорить. Таня оглянула з порогу кімнату та знайшовши вільний столик, запропонувала сісти.  Коли дівчата зручно влаштувались за вільним столиком, Таня поклала на стіл перед Інною свої журнали, які носила з собою у руках. У них було багато різнокольорових діаграм, графіків та фотографій невідомих Інні людей. Таня запевняла, що всі вони «багаті» люди і детально розповіла, що Інні потрібно зробити, щоб заробляти гроші. 

Інна почала працювати у компанії. Щодня вона приходила до офісу після навчання. Вона продавала косметику та відвідувала курси, що пропонувала компанія. Деякі з них були платні, тож Інні доводилось інколи економити на обідах у коледжі, щоб зібрати гроші і заплатити.

Як результат роботи у компанії Інна мала свої власні кошти та вже у шістнадцять  вона заявила вдома “мамо, я тепер можу собі сама купляти те, що хочу. Тобі більше не потрібно давати мені «кишенькові»  гроші”.  Звісно мама продовжувала давати  дочці гроші, але та вже частіше відмовлялась від маминої допомоги. Інна самостійно купувала собі одяг, взуття, обіди в коледжі, косметику, платила за курси та поїздки, які організувала компанія. 

З Танею вони стали близькими подругами. Вони бачились щодня та усе робили разом. Спілкувались на усі теми і, навіть, особисте. До офісу щодня приходило безліч людей та багато з них стали друзями Інни, з якими можна було веселитись без алкоголю, радіти дрібницям та мріяти про майбутнє.  Вже згодом Інна у діловому костюмі стояла на тій стежці у сквері, тримаючи папку у руках, та зупиняла перехожих, як колись зупинили її.