Розділ 20

Даша
Прокинулася від того, що мене кличуть на ім'я. Голос був приємний та кликав мене розплющивши очі намагаюся зосередитися на людині яка біля мене.
-Дашо ви мене чуєте? - спитала вона. - Ви можете кивнути якщо чуєте мене не поспішайте.
Я кивнула як могла чомусь тіло не слухалось як раніше.
- Зараз я покличу лікаря. - я не померла, Гліб, Єва. Серце забилося ще швидче.
В палату вбігає лікар дивиться на прилад на мене.
- Як ви себе почуваєте?
- Мені  мені...
- Я вас зрозумів, відпочивайте. Треба сказати вашому чоловіку.
-Гліб - я так хочу його обійняти він живий. Моя донечка пробач мені. На очах з'явилися сльози.
- Так, але ви ще слабкі не надовго. - сказав лікар та вийшов.
Гліб
Лікар сказав, що вона пришла до тями та я можу її побачити. Заходжу в палату бачу її серце падає на саме дно. Підходжу до неї.
- Кохана. - беру її руку.
- Гліб, ти тут - вона була слабка.
- Так я тут поруч, пробач мені кохана це я винен.- цілую її руку.
- Ні, ти не винен. Єва приїздить ти можеш її зустріти.
- Так звісно я зустріну її, я дзвонив твоїм батькам. - вони були в шоці, але я пояснив їм все. - Ася та Гнат теж їдуть, вони будуть завтра якщо до тебе пустять.
Заходить медсестра
- Вас час вже вичерпано можете, будь ласка, покинути палату. - не хотілося виходити.
- Добре, - виходжу, мені дзвонить Роман.
Закривши двері за собою взяв слухавку.
- Алло
- Привіт, знаю що сталося я телефоную с приводу Валентина, його затримала поліція.
- Добре я хочу, щоб він сів за ґрати.
- Гліб його і так посадять він стріляв у людину.
- Вбити мало вилупка, я не думав що він на стільки дурний. Ромо, допоможи мені зустрінь мою доньку в аеропорту.
- Все зроблю не хвилюйся. - він скинув дзвінок.
  Даша
Минув рік я не згадую, що сталося. Зараз важливо тільки те що всі ми разом. Валентина за судили до 5 років позбавлення волі.  Гнат був рощавлений, але розумів що його брат винен сам.  Я швитко стала на  ноги мені так здається.  Гліб познайомився з донькою. Ми переїхал за кордон та будуємо тут бізнес.
 Мені здається все тільки почитається.
Кінець