Розділ 16

 Спогади 5 Років тому
Ми з Глібом тільки одружились, я ніжилася в його обіймах.
- Даш, а пам'ятаєш, як на зустрічі ти забула документи, тоді я на тебе кричав неначе скажений. - говорить коханий.
- Так, у тебе були такі очі, я думала ти вб'єш мене - ми двох лежали у  ліжку.
- На справді у тебе була тоді така спокуслива спідниця, що я не міг утриматися тому сам забрав в тебе ті документи. -  повідомляє він.
- Що? Навіщо? - я дивилася на нього.
- Щоб не зірватися, не порушити нашу дистанцію. - посміхається він.
- Дуже смішно, я думала ти справді мене звільниш.- Гліб засміявся.
- Ні, просто дуже хотів тебе, але не міг дозволити собі зізнатися в цьому. - дивиться в мої очі, а я в його.
- Можна просто сказати, я б зрозуміла.- він поцілував мене у плече.
- Коли тобі запропонували стани босом ти погодилася. Я зрозумів що не зараз.- повідомив він.
- Можливо ми були уже одружені - він дивився  на мене, його сміх лунав у мене в  голові.
Зі спогадів мене вивів стук у двері.
- Так заходьте. - промовила я .
- Даш це я - за дверима показалося обличчя Віктора
- Привіт Вітю, у тебе щось важливе?- я зняла окуляри.
- Ти як?- він пройшов сів у крісло біля столу - Бачив на нараді тебе, дуже втомлена. - говорить колега.
- Ні, Вітю все добре. - намагаюсь завірити його.
- Я так і не зрозумів, чому ти не захотіла керувати проєктом для косметичної компанії. Це ж твоя ідея.
- Так треба було, ти ж справляєшся з ним. - чоловік підняв на мене свої темні очі.
- Даш, скажи що тебе турбує? - я наділа окуляри та повернулася до вікна
- Гліб мене турбує, я кохаю свого чоловіка. - випалила я.
- Так, і він тебе кохав, але ти повинна рухатися далі. - як все просто.
- Я рухаюсь, працюю, живу, але  спогади не дають .
-Моя майбутня дружина думає інакше - так це Юля закупівель.
- Чому Юля не прийшла, а ти? - запитала я його.
- Вона зараз на зустрічі, та яка різниця ми знайомі три роки. Ти мені як сестра. - він казав правду ми дуже зблизилися.
- Знаю Віть ви коли одружуватися будете?- він задумався
- Я ще не зробив пропозицію. - говорить він.
- Ти зараз серйозно? - перевела погляд на колегу
- Угу, хочу романтично ми їдемо відпустку до моря. Там хочу освідчуйсь. - повідомляє мені цю прекрасну новину. 
- О це дуже чудова ідея. - посміхаюся я.
- Даш, а ти заміж не хочеш?- я підійшла до свого крісла поглянувши на праву руку де була обручка яку надягнув мені Гнат.
- Я вже була там двічі. Розумієш боляче досі. - повідомляю йому.
-Розумію, але Даш навряд чи Гліб хотів, щоб ти була не щаслива. Я полетів  справи чекають, а ти подумай. Не кисни.
- Добре, бувай.
За ним зачинилися двері, а я поринула в роботу з головою. Ввечері мені подзвонила Ася.
-Алло! Дашка ти там пропала, взагалі не дзвониш!?- почала подруга.
- Привіт, вибач тільки до дому зайшла, роботи по горло.- кажу їй.
- Ну я розумію.- вона була якась дуже весела.
- Щось сталося? Чого ти якась дивна?- запитала я знімаючи взуття.
- Слухай, а тобі дзвонив Валентин?- поставила босоніжки в куток.
- Так, а що?- пішла на кухню налила в склянку води.
- Ти йому здається подобаєшся?- я трохи не вдавилася.
- Подруга звідки така інформація?- поставила склянку на стіл, та закинула виноградинку в рот.
- Від Гната, тільки я тобі нічого не говорила. - посміхнулася, сіла на стілець
- Добре, я погодилась на зустріч ти можеш радіти.- чула як подруга засміялась.
- Ти молодець, він хороший. - констатує вона.
- Добре, я буду вкладатися, завтра нарада.
- На добраніч
- Добраніч
Я поклала телефон на стіл та задумалася, а я заслуговую на те, щоб бути щасливою. Взагалі є кохання після смерті? Я розумію що жінки виходять заміж після смерті чоловіка, але я не хочу зраджувати серцю. С такими думками я вклалась спати.
Була на роботі о 9 годині ранку у нас була нарада, власник фірми хотів представити, іншого боса. Він продав компанію. Я була здивована коли побачила його.