Розділ 15

Валентин
Я не думав, що Даша така красива. Чув про неї мені розповідала Ася, потім Гнат. ЇЇ історія дуже сумна, але вона тримається.
Ми с Гнатом повернулися за кордон, тут нас чекав бізнес, а його дружина с донькою.
Сидячи у своєму кабінеті все думав про Дашу. Якась мана чи що?
Не міг концентруватися на роботі. Запросив її досьє. Можу собі це дозволити. Дивився на її фото, мені здається я влип.
Вечері дзвонить Гнат
- Алло Вал, ти там як?- він був в чудовому настрої.
- Привіт, добре. Розбираю папери. - відповідаю йому.
- І як багато? - він чи знущається
- Так багатенько назбиралося, думаю три дні максимум, будемо їх дивитися та підписи ставити.
- Добре, завтра буду на роботі.
- Як там Софійка?
- Вона в захваті від подарунка.
- Ну то добре, Ася як?
- Добре з малою грається, лялька нова все, треба погратися обов'язково.
- А ти можеш запитати номер Даші?- брат засміявся
- Ти це серйозно? А тобі навіщо? - запитує брат.
- Треба.
- Щось мені здається ти непросто так просиш, це не те що я думаю.
- Не знаю Гнат про що ти думаєш, я не читаю думки просто дай номер.- злить мене він.
- Добре не кіпішуй зараз скину. До завтра Ромео. - і кидає трубку.
Він поклав слухавку не дав мені нічого сказати. Через хвилин 5 прийшла смс з номером, та допис "Лови Ромео" От гавнюк, а не брат, цікаво якщо я зараз наберу вона відповість. Чому як школяр?
Даша
З ранку я вже на роботі, відправила звіт власнику компанії. Він задоволений результатом нашої роботи. Закривши щоденник написала цифри в таблицю.
Раптом задзвонив телефон.
- Цікаво не визначений номер.- промовила я до себе. Беру слухавку.
-Алло
- Доброго дня ви, мне впізнали?- мені здався голос знайомим
- Так, але не можу згадати.
- Це Валентин брат Гната.
- О точно, вибачте не впізнала-  я посміхнулася сама собі встала с крісла та підійшла до вікна.
- Я вас не відволікаю?- напевне хвилюється чути в голосі настрій.
- Ні, все добре, у вас щось сталося?- повисла тиша. Можливо він просто телефонує.
-Ні все гаразд. Хотів вас запитати можливо ви згодились зі мною зустрітися?- я засміялась.
- Навряд чи я зможу приїхати в Німеччину та швидко. - промовила я з іронією.
- Вам не треба нікуди їхати. Я за вами заїду. Буду у вашому місті через 2 дні. - говорить чоловік.
- Цікава пропозиція, ну добре я згодна можете заїжджати - здається він усміхається.
- Добре, тоді до зустрічі.
- До зустрічі.
Завершив розмову я посміхалася мені здається я відчула все те що забула. Мене захопили спогади.