Розділ 13

Офіс
Заходжу в хол на годиннику 9 ранку добре встигла. Проходжу у свій кабінет кладу сумку та беру щоденник.
Поспішаю в конференц-зал, там вже зібралися всі.
- Доброго ранку колеги - зайшла я.
- Доброго ранку Дар'я Олегівна.- я сіла в крісло.
- Думаю всі в курсі чому ми тут зібралися.
- Так - відповів фінансовий директор.
- Добре, сьогодні у нас важлива подія ми підписуємо контракт з компанією, що випускає косметику. Тому ми повинні як найкраще  підготувати всі документи та зразки.
- У нас все готово, також є всі зразки.
- Добре, почне з питань.- та відкрила щоденник
Так проминуло 2 години ми всі слухали презентацію та дивилися зразки продукції. Також поговорили про Німеччину, там зараз наша людина курує на місці все йде добре.
Повернулася до свого кабінету, на годиннику вже 11:26
Ще зустрічі, треба зібратися, але не знаю як. Все дума про Гліба, минуло 5 років я повинна жити далі, але не можу. Кохаю його як тоді коли ми вперше зізнались в коханні.
Встала з крісла підійшла до вікна дивилась на місто. У двері постукали
- Можна - запитала моя помічниця.
- Так проходь.- я повернула до крісла.
- Я принесла вам документи на підпис.- поклала вона їх на стіл.
- Добре, можеш залишити - вона пішла.
Купа паперів, які передивилася та підписала.
Збираюсь на зустріч взяла пакет зі зразками та документи. Вона була назначена у ресторані.
На виході попередила Марійку, що я можливо затримаюсь. Швидко сіла в авто та поїхала.
Знайшла стоянку, виходжу з автомобіля.
В ресторані швидко знайшла потрібний столик який був заброньований. Я дуже хвилювалася, мені здавалося, що від зустрічі залежить моє життя. Замовила собі сік та салат. Через 5 хвилин заходить чоловік в чорному костюмі. Він підійшов до мого столика.
- Ви Дар'я Олегівна?- в нього були не ральні сині очі.
- Так це я, а ви Денис Богданович?- щось стиснулось в душі.
- Так, вибачте за запізнення сьогодні дуже імпульсивний день. - він позвав офіціанта та зробив замовлення. Чоловікові було років 36 на руці красувався годинник, гладко вибритий, та стрижка полу бокс.
- Я привезла документи, а ще зразки. - передала йому пакет - Тут все що ви замовляли, якщо вам не сподобається ми переробимо. А також контракт який просив ваш менеджер.
- Дякую, як швидко ви все зробили. Ми думали це довше займе часу.
- Так, але ви дали нам читку позицію чого вам хочеться бачити в результаті.- на моєму обличчі з'явилася посмішка.
- Добре, я вам зателефоную якщо у нас буде нарікання.
- Тоді буду чекати на ваш дзвінок. - я вже збиралася йти.
- Ви вже йдете?- його сині очі дивилися на мене.
- Так, вибачте багато справ не встигаю.- я посміхнулася йому він дивився на мене.
- Напевно вам здасться що я божевільний, але не хотіли б зустрітися не по роботі?- була здивована.
- Вибачте, я відмовлюсь. Збережімо наші стосунки, як ділові. До побачення.- встала та пішла. Сіла в авто, повернула ключ в запалювачі та виїхала на трасу. Приїхала до офісу заходжу Марічка щось дивиться в комп'ютері, пише собі в щоденник. Підіймати на мене очі.
- Ви вже приїхали?
- Так, що в мене за зустрічі ще?- запитала я
- З Віктором Петровичем, та зі власником нашої компанії.
- Добре, зроби мені кави, будь ласка - прошу її.
- Зараз зроблю
Я зайшла у свій кабінет в ньому стояли квіти.
- Марічка!!! - крикнула я. Вона вбігає в кабінет
- Що сталося? - запитує вона і дивиться перелякано.
- Це що таке? Звідки квіти? - запитую я .
- Ой вибачте Дар'я Олегівна це прислав директор Beauty every day. - говорить вона посміхаючись.
- Добре.Прибери їх, будь ласка. - вона взяла вазу, та винесла їх. Сіла за стіл включила ноутбук.  Треба трішки закінчити  роботу.