Розділ 10

Сиджу у ванні дивлюся на тест, і не можу повірити, що я вагітна. Минуло три місяці і  нам вдалось. Така довгождана друга смужка. Сьогодні нарада, Гліб вже на роботі, а я вирішила приїхати на дванадцяту. Не дуже добре себе почуваю, а тепер розумію, що це був наш малюк.
На вулиці березень місяць, зима вже відступила, але ще лежав сніг. Швидко привела себе в порядок, провела бальзамом для губ посміхнулася відображенню. Швидко хапаю сумку і лечу до машини мене чекало таксі.
Офіс вирував життям усі носяться як завжди, наша компанія процвітала на усі сто.
Відкриваю свій кабінет заходжу, кладу сумку на канапку, знімаю пальто. Дістаю ноут хочу трохи по працювати, та і багато паперів, які просять мій автограф.
Пройшло цілих шість годин я відправляю договір, і як то дивно Гліб не пише, не телефонує. Швидко набираю його секретарку через три гудки чутно
- Доброго дня це Компанія Голстрим приймальня Костирова слухаю вас. - промовила дівчина.
- Доброго дня, це Дар'я Олегівна Коржуева. - представився я.
- Ой Дар'я Олегівна не впізнала вас, ви щось хотіли? - запитала мене дівчина.
- Так, дізнатися де мій чоловік Ірина - мене не дуже тішила ця ситуація.
- Гліб Сергійович поїхав у відрядження на тиждень - говорить дівчина.
- Що? Я про це не знала. - цікаво чому мені не сказав Гліб.
- Він швидко зібрався і поїхав, сказав, що сам вам подзвонить коли його літак сяде.
- Спасибі Ірина. - поклала слухавку, дивилася на телефон прийшла смс
Кохана не хвилюйся це не великий форс-мажор все вирішитися не переживай, кохаю тебе. Заспокоївшись поїхала додому.
Прокинулася від дзвінка о четвертій ранку.
-Алло.
- Доброї ночі це Коржуева Дарина Олегівна? - промовив чоловічий голос
- Так. - промовила, ледве розліпила очі.
- Нам дуже шкода, але літак в якому летів ваш чоловік розбився, ніхто не вижив прийміть наші співчуття, - після слів у вухах немов звук, хотілося кричати виривати волосся померти врешті-решт.
- Що? Ні!. Я! Ні!, - моє заїкання тільки погіршило стан в якому я перебувала.
- Це точна інформація, нам шкода. - я не чула, що мені говорить чоловік.
Трубку повісили, а я залишилася сама від болю усередині хотілося не жити. Швидко набираю номер Асі.
- Привіт, Даша ти бачила час?- говорить розлючена подруга.
- Гліб помер, - одна секунда мовчання
- Що?? Ти в собі ?- подруга яросно відповіла.
- Літак в якому летів Гліб розбився. Ні хто не вижив.- випалюю все на одному дихані.
- Боже, я вилітаю, як найскоріше тримайся. - я стараюся, але не можу.
Подруга відключилася, а не знаю, що робити як жити без нього. Як дихати без нього. Дивлюся на телефон там повідомлення
Дашуль, я приїду дуже пізно через тиждень. Кохаю.
З моїх очей потекли сльози, лежачи в ліжку ридала, не хотілося нічого, але я ж вагітна. Тому викликала швидку, і сказала, що мені дуже погано.
Мене відвезли в лікарню, прокинулася від болю в душі там усередині щось вирізали. Стояв катетер моя мама сиділа, бачила батька.
- Мама, - вимовила я майже пошепки.
- Так донечка, що пити? - говорить вона.
- Ні, Гліб він....- а я розумію що це не сон.
- Дашенька, він зараз ....
- Мама не бреши мені ! - кричала я.
- Лікар сказав ти вагітна, тобі про нього треба думати розумієш. - після маминих слів я замислилася. Адже в мені частинка його я маю бути сильною. Навіть якщо у мене не буде частини душі. Через шість днів мене виписали, а ще через сім днів були похорони. Я стала вдовою.
Ася приїхала, вона була зі мною до кінця. Пропонувала поїхати з нею, змінити роботу народити у них за кордоном. Я відмовилася, моє рішення було непохитним. Залишившись в компанії я працюю до декрету. Хочу пережити це все мені так треба. Через місяць узяли нового директора по закупівлях я не дозволила чіпати кабінет Гліба. Стоячи в нім я згадую, я живу стараюся, животик росте народжувати мені в листопаді. Я все занурювалася в роботу намагаючись забути все. Щоб не травмувати малюка нервами. Ходжу до психолога, проходжу тренінги, намагаюся отримати більше ввібрати. Заповнити ту діру, яка залишилася після нього коханого мною людини.