Розділ 9

Борис
Я йшов вулицею не розбираючи дороги, після того, що я почув. Мені не вірилося в те, що я вибрав гроші, а не кохання. Даша щира дівчинка, яку я колись покохав, я перетворив її життя на біль. Боже мені є взагалі пробачення, напевно немає. З Лізою у нас немає дітей, та і не виходило. Єдиним рішенням було залишити все скоріше, і поїхати.
У іншу країну там багато можливостей забути, адже сподіваюся вона мене пробачить коли-небудь за це.
Кабінет Дарії 19 : 30
Я все думала, про те, що зі мною сталося. Склавши речі в шафу закривши ноутбук думала, а чи заслуговую я щастя взагалі?
Борис так вчинив тому, що, думав про гроші, а може не кохав, але те, що сталося з нами це наша історія. У двері постукали, це був Гліб.
- Проходь, я вже вільна. - промовила я пропонуючи йому зайти.
- Даша нам треба поговорити. Це дуже серйозно. - мені стало страшно.
-Про що? Ти мене лякаєш. - такі розмови приводять до того, що людина кидає та йде.
- Чому ти не сказала, що була вагітна?- він сказав ці слова у мене усередині похолоднішало.
- Звідки ти знаєш? Хто тобі це сказав? - ніхто не повинен про це знати крутилося в думках.
- Бачив карту твою на столі номер лікаря, ти у мене залишила. Я зателефонував і дізнався. Тому що моя майбутня дружина, щось приховує від мене. Дашуля я кохаю тебе. - промовив чоловік.
- Я не приховувала ти все знаєш тепер, це боляче. Хотілося забути. Не згадувати, що ти втратив, що не уберіг. - стало дуже боляче в середині. Порожнеча стала наповнюватися болем, який я так довго ховала.
- В сенси, ти не винна.- він підійшов, і обійняв мене міцно, гладив по голові на очах виступили сльози. Це було боляче розповідати.
-Гліб тут є і моя вина, я працювала в нічні зміни не досипаючи проблеми з харчуванням, це все дало погані результати. Тільки після того, як поїхала, стала нормально харчуватися, зайнялася собою. Я зрозуміла все. - сльози стікали з моїх очей біль був не стерпним.
- Мені здається ти занадто на себе береш, адже Борис не просив тебе кинути роботу, не переживав де ти. Може кохала ти, а не він? - в словах Гліба була правда
- Може й так, але я була молода дурна, мені здавалося, що все буде як у всіх. Але так не сталося. - я бачила в очах Гліба любов до мене. Справжня світла, він піклувався, всі ці два дні, що ми були разом. Яка ж я була сліпа.
- Все у минулому, до речі Борис від'їжджає, завтра наша компанія підписує договір з іншим директором. - промовив чоловік.
- Ого, може і на краще. Поїхали додому? - не хотілося відпускати обіймів, але треба.
- Поїхали, захопи квартальний звіт хочу перевірити деякі цифри. - подивився на мене чоловік, стираючи з очей сльози.
- Робота вдома? - запитала я.
- Я трішки доки ти спатимеш. Пішли я замовив нам вечерю додому. - ми вийшли з офісу. Вдома чекав незабутній вечір. І ніч.
Ранок 7: 00
Розливаю каву по чашках, Гліб як сказав, що хоче перевірити звіти, так і зробив. Дочекався доки, я засну і перевірив. Цікаво, що він там шукав. Я сиділа за нутом, попиваючи з чашки каву, мені скинули звіт за квартал і читаючи його подавилася нею. Що відбувається?
У голові, промайнула думка, що мене зрадили, жорстко. Знову почуття коли усередині все руйнується. Чи не вже він брехав? Заради місця директора ?
Заходить Гліб.
- Добрий ранок, дякую за каву. - посміхнувся чоловік взявши горнятко з кавою.
- Добрий ранок, ти не хочеш мені нічого сказати ? - я сподівалася почути правду від нього.
- А що я маю сказати? Дашуля ти мене лякаєш. - чоловік не розуміє про що я говорю.
- Навіщо ти мене підставив? - розгортаю ноутбук і показую йому звіт.
- Що за маячня ? Я б ніколи Дар'я. Це не я і взагалі, де ти це все взяла? Наш звіт ще не готовий. Я ними займаюся, цифри не такі, ми молодці ти підняла нашу компанію на інший рівень. Так, що видаляй цю маячню. - промовив чоловік.
– Не зрозуміла, як це? - розгортаю ноут, дивлюся це і справді не те, що потрібно. Господи та я повернута на цьому. Чекаю підступ з усіх боків.
- Вибач, запрацювалася. - дивлюся на Гліба.
- То може у відпустку? До речі ти не проти, якщо ми одружимося якраз на новий рік? - запитав чоловік.
– Що? Я ж ще не знаю. - мене все чомусь лякало.
- Даш, а чого тягнути? - чоловік зробив ковток кави.
- Не знаю, може ти й правий. – поцілувала його.
Як і казав Гліб, ми одружилися в новий рік.
До речі, я зараз з Настею, ми прилетіли до них у гості. Софія так підросла. Борис зник назавжди, вибачити людині нині важко, особливо коли її кохав.
Я пробачила минуло багато часу, щоб це зрозуміти. Ася радіє кожному вдиху доньки, і поряд її коханий. Я залишилась на балконі, незабаром Різдво сьогодні четверте число. Мені не вистачало затишку. З думок мене вивів Гліб, обійняв мене, накинув плід.
- Заходь в дім, а то застудишся - обернулася в його обіймах подивилася в рідні очі.
- Зараз іду, тут гарний вид. - я любила зиму це заворожувало. Десь сяяли салюти. Чи могла я подумати, що все так станеться, звичайно ж, ні. Заходжу в будинок, і бачу Аську на підлозі з донькою допомагає їй одягнути пупса, Гліб і Гнат говорять про щось він уловив мій погляд, і посміхнувся мені, а я йому. Присіла поряд з Аською.
- Даш, ти якась не своя, все добре? - звертаю увагу на подругу.
- Так, звичайно, все добре, просто багато роботи. - відповіла я прохолодно.
- Подруга я тебе надто довго знаю, ти не вмієш брехати. – я опустила голову вниз.
- Коханий подивись, будь ласка, за Софією я відійду. - говорить вона Гнату.
- Добре кохана.
Ася встала, вказала мені шлях на кухню Гнат швидко присів до дочки Гліб теж.
- Розповідай я чекаю. - зібралася з думками, і сказала.
- Я не можу завагітніти. - промовила я з тяжким серцем. - Ти не все знаєш. Я була вагітна вже, але втратила дитину. - подруга була шокована.
- Що? Очманіти !!! - Настя не могла дібрати слова, щоб сказати щось - Розумію тебе дуже сильно, але ж ти була у лікаря?
- Ходила, Гліб дізнався, я дурепа карту на столі залишила. - Ася дивилася на мене в шоці.
- Даш, не думай про це, може ти надто думаєш ви тільки недавно побралися. - це так Ася права. Може, я занадто переживаю.
- Ти права. - погодилася я.
- Давай я зроблю тобі чаю? - запропонувала подруга.
- Не відмовлюся, дякую. - я сіла за стіл на кухні.
Я тоді не знала, що нашу розмову чув Гліб. За 5 днів ми приїхали додому. Я вирішила розібрати речі.
- Даш, давай поговоримо - промовив Гліб.
- Про що? Все добре, чи ні? - запитала я.
- Я чув вашу розмову. - мені ця новина вбила. Він чув усе і мовчав.
- Молодець, дякую, що сказав. Мені зараз нелегко. Я де якийсь час поживу в себе.
- Ти нікуди не підеш, це раз, по-друге, ти моя дружина. Я кохаю тебе. І тому ти залишишся, і ми поговоримо як нормальні люди. - я вдихнула і погодилася зі словами Гліба.
- Добре. - сіла у крісло.
- Що сказав тобі лікар? Ти ж там була без мене. - виділив це чоловік.
- Що поки все без змін. Ось так коханий. - він усміхнувся і сказав.
- Може погано намагаємось? - я засміялася, це так смішно звучало. Розуміючи, що ми намагаємося, та ще і як.
- Гліб! - та засміялася.
- Що я просто запитав - він обійняв мене, поцілував у лоба.
Я відчувала підтримку якої ніколи не було в моєму житті, окрім батьків.