Розділ 8

Прокинулася від яскравого світла. Спогади ночі спалахнули в пам'яті, і я почала шукати свій одяг. Дивно учора все було, одяг розкиданий, Гліба поруч не було.
Одягнулася, може і краще, що він пішов, стрілки на годиннику показували 7: 10. Підійшла до вікна у серце кольнуло, але я ж знала, що буде так. Раптом відкриваються двері та в кабінет входить Гліб. У руках троянди, і щось ще.
- Добрий ранок, я думав встигну доки ти спиш повернутися. - посміхнувся чоловік.
- Добрий ранок, де ти був? - запитала я.
- Ходив за квітами та круасанами. А ти вже там що подумала? Втік так??? - він швидко до мене підбіг, і узяв на руки.
- Що ти твориш? - кричу я.
- Даш, я кохаю тебе - він опустив мене на підлогу.
- Я теж тебе кохаю, як би дивно зараз це не звучало.
- Пам'ятаю, як ти увійшла до мого кабінету. Як сказала, що хочеш спробувати свої сили. Я боявся, що ти це скажеш неправильно. Та й ти колишня дружина мого друга. Він хоче тебе повернути. - промовив чоловік дивлячись в мої очі.
- Гліб з тієї миті, як тебе побачила, я закохалася.  Я не повернуся до Бориса! - він відійшов від мене, до вікна. Я підійшла до нього та обійняла його зі спини. Мені довелося стати навшпиньки, щоб дістати Гліба він високий під 2 метри.
- Даша - покликав він мене
- Так - промовила я.
- Виходь за мене заміж. - моя щелепа сказати, що відвиснула нічого не сказати. Вона впала.
- Гліб ти ж розумієш, що говориш?- я була в шоці
- Так, я кажу що хочу, щоб ти стала моєю дружиною. - промовив чоловік.
- Не поспішаєш? - мені здавалося, що це сон.
- Ми й так чекали довго. - повернувся чоловік до мене обличчям.
- Я згодна. - після моїх слів, він поцілував мене.
Пройшли три дні ми працювали, звичайно над контрактами й вигідними пропозиціями, але вечір був наш. Я вже як два дні не була у себе удома, залишаюся у Гліба.
Сидячи в офісі переглядала папери бракувало підпису Гліба на новому контракті, якому він привіз. Беру щоденник і документи, прямую до виходу та йду до ліфта.
Натискаю в ліфті кнопку 6 поверх. Ліфт відкриває двері, й потрапляю в приймальню Гліба. Секретарки немає на місці, відкриваю двері та заходжу. Хвилину стою та спостерігаю за ними, як вона фліртує з Глібом.
- Доброго дня Гліб Сергійовичеві - відірвав голову від паперів, і глянув на мене.
- Дар'я Олегівно, щось трапилося? Ірина може бути вільна. - секретарка пішла виляючи своєю п'ятою точкою.
- Гліб це що таке? - він встав з крісла і підійшов до мене, його руки вже ковзали під блузою.
- Не розумію про, що ти, - він далі не помічав, що я говорю.
- Гліб! Підпиши папери, і я піду. - він дивно на мене подивився. Відійшов сів за стіл узяв документи швидко, поставив автографи, і віддав мені. Я поспішила віддалитися.
- Даш стій - закотивши очі промовив чоловік.
- Що? - дратівливо промовила я.
- Підійди до мене, будь ласка,- не охоче підійшла.
Він усадив мене до себе на руки.
- Гліб, сюди можуть увійти. - спробувала я встати, мені не дали.
- Нічого страшного переживуть, тепер говори я тебе слухаю. - дивився на мене чоловік.
- Чому твоя секретарка виляє перед тобою усіма принадами а? Це нормально взагалі? Ти бачив в чому вона? - випалила я.
- Ні. Як то не помічав. Та і розумію, що вона хоче вийти вдало заміж, а я як бачиш не одружений ще. - пожартував чоловік.
- Ах так Гліб Сергійович ви просто. - хотіла встати та піти не дали.
- Даш я кохаю тільки тебе. Вона мені не цікава взагалі. Не думав, що ти мене ревнуватимеш. - посміхнувся чоловік.
- Ой все ну тебе, я піду.- хотіла піти, але в цю секунду в кабінет заходить Борис.
- Гліб я з приводу контракту, - він підняв очі й побачив нас.
- Привіт Боря, проходь, Дар'я Олегівна вже йде. - піднялася з місця і відпустила руку Гліба.
- Доброго дня Борис Миколайович, я вже йду -  вирішила швидко покинути кабінет.
Кабінет Гліба
- Проходь, сідай. - запропонував чоловікові.
- Я чекаю пояснень. Це як називається? - промовив Борис зі злістю в голосі.
- Які пояснення? Я повинен виправдовуватися з ким маю стосунки??? - мене дратувала його присутність, після того, що я дізнався мені хотілося дати йому гарненько по обличчі.
- Ти будуєш стосунки з моєю колишньою дружиною. - нахаба, а не чоловік.
- От саме з колишньої. Ти забуваєш, що сам винен. - Гліб підвівся й підійшов до вікна.
- Ти ж знаєш, що кохаю її. - чоловік намагався достукатися до друга.
- А вона тебе кохає? Ти думаєш тебе вибачить???? – Борис мовчав. Знав вона хоч і сказала, що відпустила, але він не вірив дівчині.
- Гліб ти надто багато думаєш про себе. - випалив чоловік.
- Це ти занадто багато думаєш, ти знав, що Даша втратила дитину? Твою дитини, через сильний стрес . - промовив Гліб.
- Що ??? - Борис був у шоці очі розкрилися, ноги підкосилися, серце забилося швидше.
- Тобі погано? - промовив Гліб.
- Ні, звідки ти знаєш? - запитав йому справді цікаво звідки Гліб міг дізнатися.
- Бачив її карту, там було написано. Перевірив сам, дзвонив до лікарні все дізнавався. - чоловік не був радий що розповів все Борису.
- Я піду - Борис хотів як найшвидше піти.
- Даша не повинна знати, ти мене зрозумів? - випалив чоловік, щоб не робити боляче людині яку кохав.
- Так, я зрозумів - Борис пішов.