Розділ 7

Ранок був приємним попри погоду, на вулиці мжичив дощик, і вже було не так тепло. На телефоні прогноз погоди показував 10 °. Я не помітила як швидко прийшла в наше місто осінь на вулиці вже жовтень місяць. Похапцем зібрала речі в сумку, і спустилася вниз, біля під'їзду чекало таксі. Швидко заскочила в теплий салон, авто рушила, і я занурилася в спогади.
6 років тому
На вулиці сходило сонце до кімнати поступали проміннячка. Борис спав, а я дивилася на нього. Мені здавалося, що казки не буває. Наше знайомство, наші стосунки мені усього лише 19,але я так його кохаю він щасливий зі мною, я це бачу. Ми дуріємо, коли я готую йому сніданок. Він спізнюється бурчить, але все одно цілує мене і не йде. Він говорить такі слова, а я таю, я вірю. Хоч, і між нами велика різниця у віці.
Пройшов рік
Він зробив мені пропозицію, і ми одружилися. Я була проти великого весілля, але Борис наполягав. А я недовго чинила опір. Мені здавалося, що тепер точно все буде добре. Я мріяла завагітніти від коханого, але не виходило. Він все входив в себе ми менше говорили, або все закінчувалося скандалом, але я кохала його, намагалася згладити кути, винила себе, що вік. Були, і хороші моменти, ми їздили відпочивати. Пили разом вино, дивилися фільми, займалися коханням. Я не очікувала, що так станеться. Це було не несподівано для мене, боляче, і брудно. Я прийшла з нічної зміни додому, спочатку побачила чуже взуття. Кинула сумку, і швидко увійшла до спальні. Побачене вбило в мені все. Він любив іншу жінку. Душа розбилася, сльози текли я намагалася упоратися з собою, але не могла. Біль настільки роздирав серце. Я навіть не відразу зрозуміла як схопила сумку, як вибігла з квартири, дихати було важко. Похапцем набрала номер знайомої, сказала, що приїду. Викликала таксі, і поїхала. Рішення було одне розлучення. Не хочу його чути, бачити не зможу. Рано вранці приїхала забрати речі, збирала все швидко у валізу. Ми зустрілися з ним на порозі я хотіла покласти ключ.
- Даш, давай погоримо, - мені було бридко від його голосу.
- Ні. Не хочу говорити. Тут все сказано, на розлучення вже подала. Не хочу слухати тебе. - пішла закривши за собою двері. Знала б я тоді скільки він скаже про мене гидоти, і як швидко одружився з іншою.
Після розлучення я поїхала до батька, він давно мене завал. Там здобула освіту, роботу. Отримавши навички, наважилася на повернення додому. Швидко освоїлася на новому місці точніше на старому. Батько купив мені квартиру, сказав, що це подарунок. Через місяць побачила оголошення в інтернеті, що знаменита компанія "Гол стрим" шукає секретаря був вказаний номер і адреса. Співбесіду я пройшла, залишилося познайомитися з босом. Так наштовхнулася на Настю. Вона показала, де кабінет Гліба Сергійовича.
Постукала і запитала.
- Доброго дня, можна увійти?
- Та звичайно проходьте сідайте мені дзвонили з відділу кадрів. - він вказав на стілець поряд з його столом.
- Дякую. - присіла я.
- Мене звуть Гліб Сергійович. Вам пояснили чим ви будете займатися? - запитав чоловік.
- Мені приємно з вами познайомитися. Так .
- Ви працювали за кордоном у вас прекрасні рекомендації. Чому раптом повернулися?
- Хочу спробувати свої сили, - він дивно на мене подивився.
- Ну тоді із завтрашнього дня можете братися до роботи. - у нього красиві очі, о боже ні.
- Дякую, до побачення.
- До побачення. - вийшла з кабінету, якось усередині не спокійно.
НАШІ ДНІ
Зі спогадів мене вивів сигнал машини. Посміхнулася, адже тоді Гліб мені дуже сподобався, але я злякалася. Після розлучення я втратила дитину. Сильний стрес, ні кому, не говорила. Просто далі жила і все. Борис би навряд чи зрадів. Тому я вирішила забути неначе не було нічого. В конференц-залі вже усі зібралися.
- Всім добрий ранок. Ну що ж, почнемо колеги. - привіталася та посміхнулася всім хто був в залі.
Мене усі уважно слухали, я розповідала як можна скоротити кількість витрат збільшити продажі. Після мене виступив Гліб Сергійович. Він запропонував свою тактику, мені сподобалася. Та і не тільки мені. Я замислилася, а не закохалась я раптом у Гліба??? Та ні, або так? Збори закінчилися усі розійшлися. Піднялася до себе в кабінет. Там сидів Гліб.
- Гліб Сергійович? Щось сталося? - запитала я.
- Так. Дарина Олегівна я від'їжджаю, повернусь перед самим новим роком - чомусь серце так тиснуло. Зараз заплачу, так тримайся ти чого розкиснула внутрішній голос не давав заплакати зараз.
- Добре. Я підпишу усі папери.- щось в горлі не давав нормально говорити.
- Відмінно. Я відлітаю після завтра так, що усі папери передасть мій секретар. - хотілося не відпускати
- Так звичайно. Ваша ідея супер мені сподобалась.- сказала я, мені правда сподобалася.
- Ну завдяки вашій. Ми разом молодці. Тоді я піду, якщо у вас немає до мене питань.
- Так звичайно йдіть. - він пішов, це була важка розмова. Я швидко забігла в туалет, який був у мене в кабінеті. На очах з'явилися сльози. Вони стікали по щоках, змішавшись з тушшю. Мій макіяж поплив. Треба швидко привести себе до ладу раптом хтось побачить.
Додому прийшла втомлена, сил не було. Я навіть не встигла переодягнутися як у двері подзвонили. Відкрила двері, і завмерла на моєму порозі стояв Борис.
- Що ти тут робиш? - він мій минулий біль.
- Даш, давай поговоримо.- про що говорити не розумію.
- Нам не про що говорити. Ми чужі люди. Я тебе пробачила. Можеш жити спокійним життям. Не приходь до мене. Не потрібно. - на цьому слові я закрила двері, і пішла в душ.
Через 2 місяці
22 грудня
Усі готуються до нового року. Ці місяці пройшли дуже довго, але я намагалася не вантажити себе. Більше працювати, і не здаватися нудьзі. Наш офіс вирішив поставити ялинку, а я і не проти. Я любила новий рік, сама удома вже поставила пухнасту красуню. Як завжди, сиділа за черговим звітом як раптом до мене вбігла секретарка Гліба
- Ви ж в курсі, що Гліб Сергійович сьогодні прилітає? - говорить вона збудженим голосом.
- Так. А що сталося? - не розуміла кіпішу.
- Взагалі-то у нього день народження.- замоталася напевне, що забула, але це не потрібно нікому знати.
- Так знаю. Ви купили подарунок?- запитала я.
- Звичайно Дар'я Олегівна.- молодець, а що подарую я.
- Це добре привітаєте його, при нагоді.- хотілося не бачити його мені зараз важко.
- Він завтра приїде в офіс. - промовила дівчина.
- Добре, завтра привітаємо, а зараз працювати швидко. - вона видалилася з мого кабінету, а я підняла і підійшла до вікна, поклавши руки в кишені штанів думала, згадувала. Як же все швидко пройшло.
Повернулася до роботи, вирішила сьогодні попрацювати довше чим зазвичай. Усі вже пішли по домівках, на годиннику 22:00, вирішила спуститися, і зробити собі каву. Натиснула кнопку на машинці, і поставила чашку. На порозі кухні я побачила Гліба, мені здалося тому потерла очі, мені не здалось. Він був в пальті та виднівся шикарний синій костюм. Прям що зійшов з обкладинки журналу.
- Гліб Сергійович? - запитала я досіюй пір не вірячи очам.
- Власною персоною Дар'я Олегівна.- відповів він дивлячись на декольте моєї блузи.
- Але як же ви тут? - цікаво, що він забув в офісі в такий час.
- Вирішив заїхати завести папери - ну молодець, хоча не вірю.
- Ааа, зрозуміло. З днем народження вас - згадалося, що у нього сьогодні день народження.
- Дякую. А чого ви так пізно тут сидите? - говорить чоловік дивлячись на мене.
- Працюю, хочу закінчити річний звіт. - промовила я
Він підійшов до мене, дивився в очі, потім поправив локон і шепнув мені на вухо.
- Як же я скучив. - промовив він.
Боже як же скучила я. Обійняла його, він тільки сильніше притиснув мене до себе.
Ми швидко перемістилися в мій кабінет. Одяг полетів на підлогу. У душі творилося щось не зрозуміле, але я віддалася цій людині без залишку, і плювати якщо мені буде боляче.