Розділ 6 Минуло 2 роки

Дар'я 13 : 20
Чергова нарада, голова гуде думки не зібрати. Заходжу у свій кабінет кладу на стіл телефон, щоденник. Відкриваю ноутбук, цікаво, що там Гліб Сергійович вже приїхав.
Встаю з крісла, підходжу до вікна. Спогади наринули, як з Настею бігли на роботу, як познайомилися, сумую за нею, її історія страшна, я досі у все не вірю, але правда така, Ігор виявився психічно нестабільною людиною. Я не знала цієї правди доки Гнат прийшов до мене і розповів, та я йому допомогла. Бачила на нараді як він на неї дивиться,  але не хотіла руйнувати Аськину мрію, адже вона кохала Ігоря, а виявилося навпаки.
Зараз вони за кордоном, Аська розповідає все, а ще сталося" диво". Після всього, що вона пройшла, і страшного діагнозу ви безплідні, Ася народила. У неї маленька дочка Софія, я стала хресною цього маленького Ангела.
Вони живуть в Німеччині вже 2 роки нечасто можу до них приїжджати. Зі спогадів мене вивів телефонний дзвінок. Підняла трубку.
- Алло.
- Дар'я Олегівна, зайдіть, будь ласка, до мене, - це був Гліб.
- Зараз зайду Гліб Сергійович.
Гліб це наш директор закупівель за кордоном у нього все на вищому рівні завжди. До того як стала заступником президента я була його секретаркою. Він досі не може повірити, що я теж тепер з директорів. Він хороша людина. Хапаю щоденник зі столу, йду до нього. Піднімаюся на 6 поверх, заходжу в кабінет, і завмираю на місці в кріслі сидить мій колишній чоловік. Що ця мерзота тут робить?
- Гліб Сергійович, що тут відбувається? - була в шоці.
- Дар'я Олегівна, це наш партнер Борис Миколайович, - представив його Гліб. Таке відчуття, що мене опустили в чан з кислотою.
Я звичайно знаю, що Борис власник компанії ІС компані.
- Добре, Гліб Сергійович я вже в курсі. - перевела погляд на Гліба.
- Ось і добре. А це Дар'я Олегівна
- Гліб можеш не продовжувати. Я знаю хто це. - він дивився на мене. А мені хочеться блювати. Від однієї думки, що я кохала цю людину.
- Добре, тоді обговоримо зміст договору - я сіла за стіл який стояв посередині кімнати. Гліб сів теж, і ми довго обговорювали тему Договір і партнери. Через 2 години ми прийшли до згоди, і підписали контракт. Я встала, схопила щоденник, та поспішила видалитися зі словами.
- Спасибі Борис Миколайович, дуже приємно мати справу з вами. А зараз мені треба бігти справи. Даруйте, - вилетіла з кабінету як куля. Біль в грудях як лезом по серцю.
15: 25 Кабінет Гліба
Борис
- Що це було? Борь ти нормальний? - злився друг, Гліб відійшов до вікна.
- Нормальний, Даша моя колишня дружина. - сказав я, і сам не можу повірити.
- Що? Коли??? Ти жартуєш? - він дивився на мене, як на клоуна.
- Ні. Вона правда колишня моя дружина. Ми одружилися рано.
- Що? Чому я зараз це дізнаюся?- друг був в шоці.
- Колись було, ти ж знаєш про Лізу.- сказав я.
- Я думав ти на Лізі одружений вічно. - друг скривив обличчя.
- Це довга історія.- не хоті розповідати.
- Я тебе уважно слухаю,- розумів, що друг наполягає
- Ми познайомилися у барі Даші було на той час 19. Я не надавав значення малолітці, яка вилила на мене цілий піднос з коктейлями. Був скандал її хотіли звільнити, але вона сперечалась. Ось так, і зав'язалися наші стосунки, через рік ми почали зустрічатися, а через місяць ми одружилися. - Гліб слухав мене, і його очі все більше розширювалися.
- Нічого собі друг, а як ти зустрів Лізу? Чому ти не з нею. Стій, здається розумію.
- Так Гліб, гроші ці чортові. Я зрадив коханій заради фірми. Вона дізналася про це, поїхала до батька за кордон. На розлученні мовчала. Мені здавалося, що я роблю правильно.
- Борь ти дебіл! Як можна проміняти Дашу на Лізу? - Гліб злився.
- Фірма! Гліб розумієш!!!. Я тоді сказав багато гидоти, щоб відпустила. І зараз в її очах бачу біль. Знаю, що остання тварюка, але по-іншому я не міг.
- Вона виросла Борь. Стала старша їй вже 24 розумієш. Перед тобою жінка яка прийшла в цю компанію з думкою просто працювати. Дашка хороша. - Гліб сів за стіл склав руки.
- Знаю, тепер знаю. Після того, як Ліза подала на розлучення я зрозумів, що без любові нічого не буде.
Розмова була важка Гліб, бачив, що мені важко, але, я сам у всьому винен.
Кабінет Дарії 18 : 50
З очей течуть сльози хоч, і давно забула. Думала, що забула, намагалася забути. Чому він зрадив мене? Чи забув?
Але зараз це не важливо. Раніше для дівчинки Даши було це важливо. Закривши кришку ноутбука склавши свої речі в сумку вимкнувши світло я на секунду завмерла. У кабінет постукали.
Я включила лампу, може щось важливе.
- Так заходите, - сіла за стіл.
Двері відкрилися, із-за дверей показалася голова Гліба.
- Хотів запитати ти йдеш додому? - він відкрив двері, і я побачила його як завжди одягнений в пальто яке, розстебнуто шарф і портфель
- Так йду. А що таке?,- Посміхнулася йому, ми дружили не дивлячись, що він колись був моїм босом.
- Пропоную підвести.
-О ооо, тоді я згодна, - швидко зібралася
Ми вийшли разом на стоянку, Гліб сів за кермо я сіла поруч він часто мене підкидав додому.
- Я хотів поговорити, якщо ти не проти, - бачу він нервує.
- Про що говори? - мені було цікаво..
- Про Бориса. - коли він сказав ім'я у мене усередині все напружилося.
- Він тобі розповів? Так я була дружиною, він зрадив я не пробачила, його цікавила перспектива компанії, а не наші стосунки. - сказала все на одному диханні. Він замислився, і відповів.
- Та я знаю, що він одружився з Лізою. Бачив її цікавило тільки бабло. Він і зараз розуміє, що зробив, - Гліб злився я це бачила.
- Це вже нічого не означає. Він зробив свій вибір, - сказала я.
- Ти його не пробачиш? - це питання не очікувала, але я відповіла.
- Я пробачила, і відпустила мені треба жити далі Гліб Сергійович.- він дивно скривив обличчя коли я офіційно до нього звернулась.
На цьому наша розмова була закінчена. Ми під'їхали до мого будинку.
- Дякую, до речі ти передавав свої документи мені я їх не бачила, - вирішила я запитати.
- Завтра занесуть. Я там до речі придумав, як збільшить продажі, і підняти попит, - я вірю в нього він молодець.
- Так тоді супер. Завтра в 9 збираю збори, - я не можу звикнути що я його начальник. Це було для мене шоком, але, і можливість показати себе. І я показала. Усі були в шоці. Навіть Гліб, але він підтримував завжди.
- Добре, бувай, - сухо відповів Гліб.
- Бувай - я вийшла з машини дивне почуття. Ну гаразд Гліб поїхав, а я піднялася до себе у квартиру. Як завжди, моя сусідка вартує свого кота.
- Доброго вечора Марія Петрівна - посміхнулася я.
- Доброго Дашуля, давно тебе не бачила. - промовила сусідка.
- Працюю, ні коли.
- Розумію сонечко. Хорошого тобі вечора. - вона закрила за собою двері я навіть не встигла відповісти.
Ну гаразд, і вам того ж, заходжу у квартиру, кидаю ключі, сідаю на пуф. Потрібно сходити в душ і спати. Так стоп або працювати? Напевно працювати
Швидко заходжу у ванну, приймаю душ, одягаю футболку і штани. Заходжу на кухню, роблю чай, і сідаю за ноут робити презентацію до завтрашнього ранку.
На годиннику 20: 30.
Задзвонив телефон це, був Гліб беру трубку.
- Алло
- Алло, дай вгадаю, що ти там робиш. Працюєш? - промовив чоловік.
- Так, звідки ти знаєш? - здивуваася я.
- Знаю. Завтра ж з ранку презентація. Ти сама сказала. - засміявся чоловік.
- Хочу багато чого встигнути, ще треба представити компанії нових партнерів. А ще з'їздити на завод. Поговорити з директором там. - промовила я
- Я вже з ним говорив. Так який сенс?... Він погодитися тільки при відсотку. - говорить Гліб та чую що перекладає папери.
- А якщо ми підвищимо відсоток у нас є великий шанс утримати. - пропоную я.
- Спробуймо, гаразд хорошого вечора. - чоловік закрив шафку чула як щось грюкнуло.
- Тобі теж. - він поклав трубку.
Встала пішла лягати спати. Думки про Бориса не покидали.