Розділ 5

РІК ПОТОМУ
Ася
Втікаю, по сходах в низ, перечіпляюся та лечу. Все він мене наздогнав. Тягне за волосся в підвал це місце де я постійно ночую гола на холодній підлозі серед сміття. Я і сама є сміттям.
Сиджу на стільці від болю в тілі ломить. Не можу нормально зміркувати, що таке відбувається.
Рік тому я сказала так монстрові. Ігор виявився босом кримінально світу, його не так просто посадити за ґрати.
Моя в'язниця поряд з ним. Він так сильно поламав мені душу, що я вже не борюся за життя.
Сидячи тут в темряві, в підвалі в одній футболці, яка мені до стегна. Холод пробирає тіло. Я засинаю сподіватися цей сон назавжди.
Прокидаюся від того, що лежу, або мені здається. Так добре і прекрасно. Тіло ниє, але не болить тепло в усьому тілі, я в одязі. Розплющивши очі побачила світлу стелю. На мені кофта, і штани чоловічі. Пледом укрита, кімната світла, оглядаюся далі, бачу його. Встаю, ноги не слухають, ледве йду підходжу до нього. Дивлюся на його обличчя, краєм ока помічаю татуювання. Раптом очі розплющуються, він дивиться на мене, мої ноги підкошуються, і він мене ловить.
- Ася, тобі треба було лежати. - говорить чоловік.
- Гнат - з моїх очей потекли сльози. Я намагалася пояснити собі, що він справжній.
- Рідна пробач мені.- він стискав мене в обіймах. Він живий це найголовніше.
- Ти живий я думала це марево. - промовила я торкаючи його рукою.
- Так, ця мерзота сказала, що я помер?- я дивилась йому в очі.
- Ні, він погрожував убити тебе.- його обійми найсильніші, я тримаюся за нього, а він тримає мене.
- Він більше не торкнеться. Не коли, я обіцяю моя дівчинка.
- Знаю, але ти бережи себе, будь ласка. - чоловік був шокований що я говорю.
- Дівчинка моя, ти себе бачила. Я нормально. В тебе просто шок.
- Знаю...... ти теж напевно все знаєш.- мені було важко говорити це.
- Знаю, дівчинка я все знаю.
- Мені так шкода.
- Ти не винна, я кохаю тебе - з моїх очей покотилися сльози.
Возився зі мною, як з маленькою обіймав, годував укладав спати, давав ліки. Лікар сказав, що все добре я йду на поправку, але головне питання попереду.
ГНАТ
Його привезли, зняв мішок з його голови він засміявся.
- Ахах. Ти думаєш я боюся? -Боже яка мерзота переді мною
- Напевно ні, але я постараюся. Хлопці зробіть так, щоб він перетворився на пил.
- Гнат ти жартуєш?- бачив страх в його очах він думав, що я цього не зроблю.
- Ні, ти заслуговуєш, за мою дружину доньку та Асю,- я пішов не хочу навіть знати, що з ним буде.
Сів в машину, і поїхав до Асі.
Вона мирно спала, а я сів поруч і дивився на рідне обличчя, яке ще не відійшло від синяків. Погладивши її по руці, вона прокинулася.
- Гнат, чому ти не спиш? Де ти був? - вона дивилася на мене, тільки її очі заглядали мені прямо в душу.
- Дивився на тебе, як ти спиш, - я не знав як їй сказати.
- Ну добре, лягай вже досить сидіти, це що таке? - я купив їй букет з червоних троянд.
- Квіти. - промовив я, та побачив як її очі наливаються сльозами.
- Гнат я ....
Вона заплакала, величезний букет лежав поряд з нею.
- А ще ти вийдеш за мене заміж? - дістав кільце
- Так, коханий,- я побачив її очі.
Вона обійняла мене, я надів їй на палець кільце. Ася так дивилася на мене. У її очах я бачив все, що вона пережила, а ще кохання до мене. Я все зроблю, щоб вона була щасливою, щоб забула рік коли ми були не разом. А Ігор залишиться в минулому.