Розділ 2 Весіля

Настав день весілля, той день про який усі мріють. Біла сукня, фата, і поруч той кого ти кохаєш. Велике дзеркало дивлюся на себе, подруги чаклують наді мною, дивлюся і не вірю. Біла сукня, букет в руках, хвилююся. З голови не виходять слова Гната. Але він більше не з'являвся з того дня. Я ловила себе на думці, що боюся. Але я гнала думки, треба думати про те, що я щаслива. До виходу залишалося 40 хвилин, вирішила зібратися з думками, до мене підійшла подруга сіла поруч.
- Хвилюєшся? - запитала вона дивлячись мені в очі.
- Так, дуже. Якось приємне хвилювання. -  в мене вся спина вкрилася сирітками.
- Що ти не думаєш що друг Ігоря прав? - Дашка моя подруга, ми з нею відразу подружилися. Зустрілися в коридорі.
- Може потрібно просто забути, він зник, - я не знаю вже кому вірити.
- Вирішувати звичайно тобі. У тебе сьогодні такий день. Будь щаслива. - подруга обійняла мене, я знала що наперекір її слова я думатиму про Гната. Сорок хвилин пролетіли швидко, і ось я стою з батьком за руку, було багато гостей, всі наші знайомі й близькі друзі, люди. Ми йшли повільно, я дуже сильно хвилювалася. Коли побачила Ігоря все пройшло, я хотіла бути з цією людиною на все життя. Як би наївно, це не звучало. Дивилася йому в очі, в його сині й чомусь холодні очі.
Дівчина сказала:
- Дорогі наречені, батьки та гості. Сьогодні відбудеться урочисте з'єднання, шлюбу між Ігорем і Анастасією. Любов - це дар, скарб, який кожна людина шукає щодня, витрачаючи час і сили, але не втрачаючи надії. І ось одного разу ви знайшли свій скарб. Тепер головне зберігати та берегти, поважати й доповнювати один одного усе життя. Чи готові ви на це? Чи є ваше рішення зваженим і усвідомленим? Чи щирі ваші наміри та почуття? Ваша відповідь Ігорю
- Так
- Ваша відповідь Анастасія
- Так
- Ваші відповіді надають мені право зареєструвати ваш брак. Прошу підійти та закріпити підписами ваш союз.
Ми розписалися, посміхаючись нас знімали, фотографували.
- Обміняйтеся кільцями на знак вірної й міцної любові. Нехай вони довгі роки зберігають те тепло і трепет, які ховаються у ваших серцях сьогодні.
Ігор надів мені кільце, поцілував руку, потім я йому, він посміхався, це було щастя.
- Владою, даною мені вами й усіма присутніми, оголошую вас чоловіком і дружиною. Тепер наречений може міцно поцілувати наречену.
Він поцілував мене, і нічого не сталося. Це було неприємно, і боляче. Але я стерпіла, він посміхався мені. Що зі мною відбувається???
- Відтепер ви гордо можете називати один одного чоловіком і дружиною. Цінуйте щодня, проведений разом, не брешіть, не робіть боляче один одному. Щодня зміцнюйте свою сім'ю, і нехай незабаром в ній зазвучить ніжний дитячий голосок.
Після церемонії ми поїхали до ресторану який вибрала мама Ігоря, наполягала на нім, і я не сперечалася. Гості пішли в танок, як тільки почули музику, звучала весела пісня, я вирішила вийти на веранду там був басейн, все красиво прикрашено, вогні й таке інше.
Я дихала прохолодою на вулиці весна квітень місяць хоч, і не так сильно тепло, але мені подобається. Вирішила прогулятися як почулися голоси з альтанки.
- Слухай, а ти не бачила тут Гната?
- Ні, він за кордоном, поїхав розв'язувати якісь проблеми. Бізнес напевно.
Ось це поворот, у нього бізнес? За кордоном?
Це цікаво звідки у нього може бути скільки грошей, щоб відкрити бізнес не лише у нас в країні. Гаразд треба думати не про нього, але не можу забути, його руки на моїй талії, його очі, усередині щось спихає. Я божеволію. Повертаюся всередину. Оголосили наш перший танець ми танцюємо, але раптом я бачу не його, а Гната. Це що таке було?! Я божеволію, не може цього бути, мій мозок поїхав конкретно. Весілля пройшло на ура всі задоволені, і ми теж.
Ігор спить, я вийшла на балкон, щоб трохи прийти в себе. Чому він так сказав, чому поїхав, що він знає? Ці питання не давали мені спокою. Не помітила як зайшов Ігор.
- Ася ти чого не спиш? - запитав мене вже чоловік.
- Треба подумати коханий.- промовила я даруючи йому посмішку.
- Над чим подумати? - він поцілував мене в плече.
- Взагалі-то ми завтра відлітаємо, валізи зібрав вже? - я посміхнулася.
- А ми потім зберемо, зараз є справи по важливіше, - я засміялася, він поцілував мене.
Ранок був прекрасним сонечко світило, але Ігоря не було напевно в душі.
Одягнула халат, пішла на кухню готувати сніданок, у дверному отворі з'явився Ігор.
- Добрий ранок коханий - промовила я.
- Добрий ранок кохана - він підійшов, обійняв мене ззаду, поцілував в шию.
- Тобі ночі не вистачило?
- Ася, так, - він продовжував мене цілувати, і розв'язувати халат на мені.
Повернув до себе, упився в мої губи поцілунком, його руки блукали по моєму тілу.
У двері подзвонили
- Ось кому там не спитися? - Ігор пішов відкривати
Я засміялася, і продовжила готувати сніданок, Ігор повернувся через 5 хвилин.
- Ну, і хто там приходив ? - вирішила запитати.
- Це до мене, у нас літак в 18: 00 не забувай, я піду попрацюю.
- Гаразд, я пам'ятаю.
Він пішов, я відключила сковорідку виклавши сніданок на тарілки. Дивно, хто міг приходити до Ігоря о 8 ранку? Відразу в голові спливли спогади, то що говорив Ігнат.
Одягнувшись, вирішила збирати свою валізу, ми летимо в Італію, Ігор наполягав, і я не утрималася. Давно хотіла там побувати. Склавши валізу, і застебнувши її вирішила перевірити, то що чула на весіллі. Узяла ноутбук, і вирішила трохи по шпигувати, подивившись усіх бізнесменів які, побудували бізнес в не країни.
Знайшла, тут навіть фото є, це ж Ігор і Ігнат.
Стаття
Тридцяти літній Малвин Гнат В'ячеславович бізнесмен, співвласник компанії "Гол стрим" потрапив в аварію, Тридцятилітній Малвин Гнат В'ячеславович бізнесмен, співвласник компанії "Гол стрим" потрапив в аварію, численні переломи, і струс мозку.
Чоловік зараз в лікарні, дружина і дочка загинули на місці, його друг, директор компанії "Гол стрим" Пратонів Ігор Вікторович допомагає другу, але не впевнені в його щирості, йде розслідування.
Дивно, мені це Ігор не розповідав. Але в тій аварії загинула сім'я Ігната. У нього була донька, і дружина. Чи не вже Ігор причетний до цього всього. Я сиділа за ноутбуком, працювала в режимі онлайн, хотілося більше дізнатися про компанію, та і взагалі, що відбувалося до мене. Перегортаючи сторінки газет, заголовків, нічого.
Ігор приїхав в 16: 00 ми збиралися, я зателефонувала Даші.
- Алло, привіт - промовила я.
- Привіт, Аська як справи? - запитала подруга.
- Я хотіла тобі розповісти дещо. - вирішила все розповісти та запитати.
- Говори, слухаю тебе. - подруга напевне злякалася чула в її голосі хвилювання.
- Я дізналася, що Гнат потрапив в аварію, там загинула його сім'я. У нього була донька розумієш?! Маленька донечка. Чи не вже мій Ігор до цього причетний?! - сипала я запитаннями.
- Так, була аварія усі її пам'ятають тоді звинуватили Ігоря, але не вистачило доказів, він вийшов сухим з води. Я влаштувалася уже після тебе. Колеги розповідали, та не багато хто знав про те що Гнат одружений тільки потім все розкрилося.
- Даш це може, щось означає. Він не просто так звинувачує Ігоря. - зробила я висновок.
- Не поспішай з висновками все може змінитися. Подумай добре над усім цим. І взагалі ти відлітаєш в Італію сьогодні, насолоджуйся моментом, забудь про те, що сказав Ігнат. - можливо подруга права.
- Знаю, але мене хвилює ця тема. Я хочу знати правду. Гаразд, збиратимуся. Цілую.
- Будь обережна. І я тебе.
Попрощалася з подругою і пішла в кабінет Ігоря, він сидів за комп'ютером. Я зайшла сіла йому на коліна.
- Коханий мій, можеш відірватися від комп'ютера? - попросила я його.
- Так, кохана, ти щось хотіла. - подивився на мене Ігорь
- Сказати, що нам пора виходити вже. - промовила я
- Так кохана, зараз виходимо, 5 хвилин. - чоловік посміхнувся мені.
Ми їхали до аеропорту, мої думки були так завантажені, що просто хотілося сказати стоп, але я не могла, мені потрібна правда.