Розділ 1

Тут темно, і сиро.
Знову цей підвал, я сиділа прив'язана до стільця.
Моє тіло пробирає холод.
Настав мій кінець.
Рік тому
Сиджу в офісі, дивлюся в екран комп'ютера, намагаюся закінчити черговий звіт.
Стук у двері
- Ася ти додому збираєшся? - у дверях стояв Ігор мій наречений, і директор компанії в якій я працюю.
- Та я вже закачую, ти можеш поїхати додому без мене.
- Анастасія Дмитрівна ти в собі?! Час бачила ?! Збирайся негайно! Чекаю тебе на парковці.
Він злився, коли я довго працювала, тому я намагалася не затримуватися.
Я швидко зберегла все, вимкнула комп'ютер, накинула пальто, і узяла сумку.
Спустилася, та сіла в автомобіль.
- Ася чому ти не слухаєш мене?
- Завтра нарада ти знаєш? - вирішила перейти на іншу тему.
- Так, але це не дає тобі приводу сидіти на роботі. Мені це не подобається.
- Ігор це останній раз, просто треба було доробити важливі документи.
- Гаразд, але надалі не роби так більше.
Він як то дивно на мене подивився, але я не надала значення.
Ми жили разом вже три місяці, і готувалися стати чоловіком і дружиною. Через 2 тижні у нас весілля. Ми готувалися, але робота відбирала усі сили.Ранок, на годиннику 6: 30 я готую сніданок, і чекала Ігоря з душу.
Він увійшов до кухні, я поставила на стіл сирники, і до них сметану.
- Добрий ранок коханий.
- Добрий ранок кохана, - він поцілував мене, і сів за стіл.
Я думала про сьогоднішню нараду, там будуть усі.
Так само і співвласник компанії, і друг Ігоря. Він мене лякає, дивиться так дивно.
Гаразд не можна себе накручувати.
Ми поснідали, і поїхали на роботу.
Ігор просто затягнув мене до себе в кабінет.
- Ігор стій, почекай! Що ти робиш?!
- А що я роблю Ася? - він продовжував мене цілувати.
- Ну, що Ігор, це взагалі не пристойно, у твоєму кабінеті.
- Ти моя наречена, - не припиняючись цілувати мене, він вже розстебнув блузу.
- І що ? А якщо хтось увійде?
- Гаразд, я зрозумів, - він відійшов від мене, я застебнула блузу, і поправила спідницю.
- Я піду, у нас ще нарада.
- Та звичайно йди.
Я вийшла з кабінету, і зіткнулася з другом мого нареченого Малвин Ігнат В'ячеславович.
- Привіт, Асю. Він у себе?- він посміхався
Він чимось мене лякав, щось не так в ньому.
- Доброго дня Гнате В'ячеславовичу, та у себе можете заходити.
Він зайшов, а я пішла до себе в кабінет. Ранок тільки починається.
Зайшла в кабінет, включила комп'ютер, одночасно попиваючи каву з термочашки.
Відкрила теку, почала готуватися до наради так пройшли 3 години.
У залі зібралися усі, сестра Ігоря навіть прилетіла з курорту, Ірина не дуже цікавилася компанією, вона працювала віддалено, шукала інвесторів, але по суті постійно відпочивала. Батьки Ігоря, і ще співробітники компанії.
І він Гнат В'ячеславович Малвин власник клубу "Ніч", співвласник нашої компанії, а ще у нього мережа ресторанів, він багатий і успішний. Усі його обговорюють, як він міняє дівчат на інших, що він трохи не кримінал. Ці байки я слухала від колег, які хотіли вішатися йому на шию, і просто заздрили.
Я сиділа з ним поруч він так дивився на мене.
У нього була скептична зовнішність, брюнет високий, темні очі, шрам на брові, бачилася тату на шиї, і зап'ястку.
Він дивився, а моя спина покривалася сирітками, до нього тягне, і в той час відштовхує.
Я боролася з собою, виступаючи розповідаючи про план, і звіти за останні 5 років. Його очі палили мені спину, але я не давала цьому значення. Нарада закінчилася, і він швидко віддалився.
Мене відпустило, і ми з Ігорем, пішли перекусити в кафе, де я літала в хмарах, і згадала його погляд.
На годиннику 22: 58 розумію, що Ігор мене уб'є, але мені треба зібратися, але не можу. Встала, вирішила подивитися у вікно. Нічне місто дуже красиве.
Чую кроки позаду, не обертаюся.
Відчуваю на своїй талії руки, і дихання шиї.
- Ася, - це він.
- Гнат В'ячеславович?! - обертаюся в руках чоловіка.
- Так, ти вгадала.- близькість мене насторожила
- Що ви робите?- запитала я.
- Тобі не подобатися ?- запитав він оксамитовим голосом.
- Не подобається, відпустіть мене, - його мертва хватка, я не можу вирватися.
- Яка ти маленька не відпускає.
- Що пробачте?!- що він говорить
- Ася, чому ти не бачиш який шлях, обираєш? - він дивився на мене, його очі горіли, сирітки бігали по шкірі.
- А який я вибираю? - він рукою торкнувся моєї щоки.
- Невірний Ася.- шепіт його голосу зводив мене з розуму.
- Ви про що?!- чому я так реагую на нього.
- Не про що, шкода ти вибрала не мене, маленька така наївна дівчинка.
- Ви занадто далеко зайшли, Гнате В'ячеславовичу.
- Я ні, запитай в Ігоря як він далеко заходить.
- Що ви говорите?!- про що він.
- Те, що знаю дівчинка.
Він пішов, швидко, неначе і не було.
Що він має проти Ігоря?! Я поки не знала.
Знала б тоді за кого виходжу.