Сьогодні я сподівалася нарешті поговорити з Максом.
Та і вибачитися перед Лаурою Міллер потрібно.
Я нарешті зрозуміла, як огидно вчинила тоді.
В її голосі чується якийсь сум, який раніше був неприроднім для неї.
Мені важко уявити через що їй тоді довелося пройти.
Я вірю, що нам вдасться порозумітися, а поки, ми всі дружньо смакуємо Лаурин "Наполеон" і мушу визнати, що у мене він не так смачно виходить... заодно і рецепт попрошу.
Але... Максима забути я так просто навряд чи зможу.
Потрібно буде остаточно розібратися зі своїми почуттями.
Але поки... Святкуємо...