Дві Лаури

Лаура Міллер

Сьогодні для мене дуже важливий день.

День, коли я переборовши всі свої страхи таки прийшла сюди, на зустріч однокласників.

Досить довго вагалася, чи варто, але пересиливши себе взяла свій фірмовий "Наполеон" і пляшечку ігристого, зробивши улюблений макіяж, одягнувши сукню, на таксі приїхала.

Тут зібралися геть усі. Багато кого вже й не впізнати.

Всі стали справжніми леді та джентльменами.

Ввійшовши в залу, сіла по середині від Оксани Миколаївни та Олега.

Було гамірно та весело. 

Дійшла черга й до мене розповідати про себе.

Розповідала багато і довго, щоб не забути чогось.

Говорила про цінності американців, про переїзд, отримання вищої освіти, бажання повернутися, але основного - причини по якій я охоче зголосилася переїхати до Штатів... Не розповім нікому.

Це надто особисте питання... Надто болюче.

Мені важко й собі зізнатися... Чи було це істинною причиною мого від'їзду... Чи ні.

Все надто заплутано, проте, я вважаю, що свого часу вчинила правильно і ніскілечки про це не шкодую.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше