Дві Лаури
Максим Остапенко
Я довго намагався додзвонитися до Лаури, пояснити, що вона не так усе зрозуміла і що нічого з Лаурою Максименко у мене не було, і навіть те, що я дав їй зрозуміти, що відчуваю до неї огиду після всього того, що сталося.
Лаура Міллер, дівчина, яка замінила мені всіх...
Вона пішла з кафе. Одна. Пішки. Темного вечора.
А я навіть не зміг її наздогнати, бо коли вийшов, то Лаурин слід простив.
Я був у неї в будинку, мені не відчинив ніхто...довгий час просидів у під'їзді, зрозумів, що можу її втратити...можливо...і назавжди.
Потім я викликав таксі і поїхав додому, та коли повернувся на наступний день, сусіди сказали, що вони виїхали...куди виїхали, як виїхали... Подробиць не знає ніхто.
А мені перед нею було соромно за себе, за те, що так сталося, за те, що не зміг її зупинити в момент від'їзду.
#5803 в Любовні романи
#2397 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 04.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
