Дві Лаури
Лаура Міллер
Я довго не могла заснути, лежала, слухала пісню Максима, під гітару, який же в нього гарний голос, а пісня так і лилася рікою з глибин душі.
Не кожен так напише, як він.
Прокинулася, прийняла контрастний душ, послухала музику, поснідала.
Мама вчора ночувала на роботі, бо цієї ночі мала важку операцію, тому, претензій за пізній прихід додому не було.
Нашвидкоруч написала домашнє, поснідала і пішла до школи.
Прийшла, Максима не було, зайняла вільну парту.
На перший урок він не прийшов, запізнилася і Лаура, тому, у мене закрилися підозри.
Він прийшов на другий урок...якийсь змучений та геть без настрою.
Коли запитала, що сталося, розповів про прихід Лаури, їхню розмову, братські почуття на рахунок неї і що між ними ніколи нічого й бути не може.
З 4 уроку ми втекли і знову їздили електричками та метро по Києву в пошуках істинних себе.
Ми гуляли і раділи як малі діти новому дню.
Я поділилася враженнями від треку і розповіла, що навіть плакала при прослуховуванні, бо він реально зачепив найтонші струни душі і знову усе як учора: кафе, парк, вечірній Київ.
Не хотілося, щоб це усе так швидко закінчилося, але, все мало бути саме так, як є.
#5638 в Любовні романи
#2355 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 04.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
