Максим Остапенко

Два місяці Лаура Міллер навчається у нас у школі.

З кожним разом вона стає все кращою і кращою, все більше привертаючи своєю красою увагу хлопців.

Наростила волосся. Тепер воно нижче пояса.

Часом робить легенький макіяж , який ідеально прикрашає її ніжні риси обличчя.

Цікаво, а чи зустрічається вона з кимось, тепер все частіше навідуюся в район де вона живе, навіть в тренажерний зал записався саме там, щоб частіше її бачити.

А ще... Нарешті зрозумів, що настав час розповісти їй про свою симпатію, але от чи не пошле вона мене під три чорти...

Вирішив, що сьогодні ж запрошу її на каву з смачними тістечками, а далі... Нехай буде що буде.

На рахунок Лаури Максименко, ми вже не так багато часу проводимо як раніше, та і я її уникати почав, бо розумію, що неї є почуття до мене, але я не можу відповісти взаємністю.

Хоч вона і запрошує мене в кіно, "випадково діставши останні" квитки, то на ролики, то на ВДНГ, то просто пройтися, але щось бажання немає.

Часом вичитує мене за відсутність у музичній, прямо як мама, але я розумію, що хоч і гарно граю, проте... Роблю це механічно і без задоволення, як робот.

Не потрібна мені ця музика, набридло, пора щось змінювати.

Мабуть, краще піду на художній гурток, ось що-що, а малюю я з задоволенням... Особливо...портрети Лаури.

Ні, сьогодні ж після школи замість того, щоб підносити додому портфель Лаури Максименко піду додому, приведу себе до ладу і таки шукатиму ту руденьку дівчину.

Єдине що поки відомо цеее... Її квартал, але точної адреси в мене немає, що ж, шукатиму.