Розділ 12. Фотозона

Розділ 12. Фотозона

Після дегустації вина атмосфера на майданчику стала ще більш розкутою, а грецька музика — голоснішою та ритмічнішою. Гості, тримаючи в руках келихи, поволі розходилися мальовничою територією готелю, із захопленням розглядаючи локації, які персонал спеціально підготував для цього вечора.

Біля басейну затишно вмостився старий дерев'яний рибальський човен, дбайливо прикрашений морськими сітками, мушлями та солом'яними капелюхами. Трохи далі стояв автентичний візок із кошиками, з яких випадали соковиті лимони, глечиками та переплетеними виноградними лозами.

Але справжній ажіотаж виник біля головної, величної фотозони.

Посеред майданчика височіла гігантська старовинна амфора практично в людський зріст, що виглядала так, ніби її щойно підняли з дна затонулого античного корабля. Поруч мальовничо лежали винні бочки, плетені кошики з відбірним виноградом, старі дерев'яні весла та дрібніші глиняні глечики.

А навколо буйно цвіла й пахла запашна, густа лаванда. Легкий вечірній бриз розносив її заспокійливий аромат на сотні метрів, а промені вечірнього сонця підсвічували фіолетові квіти золотим сяйвом, роблячи їх схожими на м'який оксамит. Позаду відкривався приголомшливий краєвид на безкрає, рожево-бірюзове море.

Це було саме те місце, де народжуються фотографії, здатні зібрати сотні вподобайок і викликати заздрість у всіх передплатників.

Мілана зупинилася як укопана. У її очах миттєво спалахнув небезпечний, хижий вогник фотомоделі.

Кіра відразу це помітила.

- Ні.

- Що «ні»? Я ж ще навіть нічого не сказала!

- Я вже надто добре знаю цей твій погляд.

- Який ще погляд?

- Погляд людини, в голові якої щойно народилася «геніальна», але абсолютно катастрофічна ідея.

- Ну... майже, — Мілана вже впевненою ходою моделі попрямувала до амфори, поправляючи сукню. — Я зроблю лише одне фото! Буквально один кадр для історії!

Кіра склала руки на грудях і рушила за нею, розважливо хитаючи головою.

- Саме із фрази «лише один кадр» у тебе зазвичай починаються всі твої пригоди.

Мілана тим часом критично, по-мистецькому оглянула локацію. Величезна глиняна амфора надавала локації монументальності, адже поруч із нею будь-хто міг відчути себе як мінімум грецькою богинею чи героєм історичного епосу.

- Так, дивись... Якщо я стану ось тут і легенько зіпруся рукою на край... — Вона витончено поклала лікоть на горловину амфори. — ...це буде виглядати просто нереально ефектно та кінематографічно!

Кіра навіть не думала прискорювати крок:

- Мілано...

- Що?

- Мені здається, це декорація.

- Та ти що, вона ж кам'яна!

- Мені здається, що твої 50 кілограмів для неї — це вже критичне навантаження...

- Та нічого не станеться! Не панікуй раніше часу!

Кіра важко зітхнула, дістаючи смартфон. «Ну от. Почалося...», — промайнуло в її голові.

Мілана граційно поправила розпущене волосся, злегка розвернулася боком до моря, поклала руку на край амфори та витончено підняла підборіддя.

- Все, я готова! Фотографуй! Тільки з низького ракурсу, щоб ноги здавалися довшими!

Кіра слухняно підняла телефон.

- Ну, усміхнися.

- Я й так усміхаюся, це мій загадковий погляд Афродіти!

- Зроби обличчя трохи простішим, Афродіто.

- Так краще?

- Ще трохи...

- А так?

У цей момент амфора під рукою Мілани ледь чутно скрипнула.

Але Мілана цього навіть не помітила. Вона була повністю зайнята створенням «найкращої фотографії цієї відпустки», граючи з виразами обличчя та позиціонуванням плечей.

Натомість Кіра все чудово почула. Вона дуже повільно й приречено опустила телефон від очей.

- Мілано...

- Почекай, не збивай мене з образу!

- Мілано...

Амфора загрозливо й повільно нахилилася вперед.

Мілана нарешті щось відчула й насторожилася.

- Ой... мені здалося...

- Тобі не здалося.

- Вона що...

Амфора зробила остаточний, підступний нахил. Мілана інстинктивно спробувала втримати рівновагу, роблячи гарячковий, хаотичний крок назад, потім другий...

І... неймовірно красиво, немов у сповільненій зйомці... втратила рівновагу і просто м'яко сіла дупою... прямо у середину велетенського, розлогого куща лаванди.

Фіолетові квіти вибухнули й здійнялися в повітря запашною хмарою. Кілька переляканих кольорових метеликів хаотично злетіли у вечірнє небо.

Над усім майданчиком запала тиша.