Розділ 11. Дегустація вина

Розділ 11. Дегустація вина

На майданчик знову вийшов харизматичний ведучий у розстебнутій білосніжній сорочці та привітно, по-господарськи усміхнувся гостям.

- Дорогі друзі! Перш ніж ми розпочнемо нашу запальну святкову програму, пропоную вам здійснити маленьку подорож смаками й познайомитися з кількома легендарними сортами традиційного грецького вина!

Офіціанти зі спритністю професійних фокусників швидко розставили перед кожним гостем по три витончені келихи на довгих ніжках.

У першому золотилося сліпуче біле вино, граючи сонячними зайчиками в кришталі. У другому ніжно рожевіло прозоре, мов пелюстки вечірньої троянди, рожеве. У третьому густо й поважно переливалося глибоке рубінове червоне.

Гості одразу пожвавилися.

- Перед тим як скуштувати цей божественний напій, його потрібно трохи наситити киснем, - повчально пояснював у мікрофон ведучий, демонструючи плавний рух кисті. — Для цього достатньо легенько, круговими рухами покрутити келих за ніжку...

- Боже, як це естетично й красиво... — замріяно прошепотіла Мілана, заворожено спостерігаючи за сусіднім столиком.

А за сусіднім столиком розмістилася поважна компанія з чотирьох імпозантних французів. Вони виглядали так, ніби дегустація вина для них була не просто банальною вечірньою розвагою, а щонайменше священним ритуалом чи олімпійським видом спорту.

Один із чоловіків, сивуватий джентльмен у вишуканому шарфі, повільно підняв келих на рівень очей. Його кисть зробила легкий, майже невагомий рух. Червоне вино плавно, мов шовкова сукня, закружляло по кришталевих стінках. Потім він поважно ледь занурив ніс у келих, заплющив очі в екстазі, зробив крихітний ковток... і лише після довгої паузи схвально кивнув сам собі.

Мілана захоплено й драматично видихнула.

- От це я розумію рівень!

Кіра підозріло примружилася, спостерігаючи, як в очах подруги спалахує той самий азартний вогник.

- Тільки не кажи, що ти зараз...

- Саме це я й кажу!

- Мілано, благаю, не треба...

- Я теж так умію!

- Ні, Міло.

- Так!

- Ні!

- Зараз побачиш.

Мілана рішуче взяла келих із червоним рубіновим вином за тонку ніжку. Поважно підняла його на рівень очей, примружила праве око й критично подивилася крізь темно-червону рідину на ліхтарики. Потім почала крутити.

Спочатку обережно, роблячи маленькі кола, потім трохи впевненіше, а потім як справжній ентузіаст сомельє.

- Мілано... — тривожно мовила Кіра, відсуваючи від неї свою тарілку.

- Не заважай мені розкривати букет!

- Мілано, у тебе вино вже виходить на орбіту!

- Я майже професіонал...

І саме в цей урочистий момент келих у руках Мілани зробив надто різке, широке коло.

Густе червоне вино красивою, дугоподібною хвилею вихлюпнулося через кришталевий край. Дрібні темно-рубінові краплі урочисто полетіли просто в повітря, розлітаючись на всі боки, мов святковий салют.

І... в цю секунду всі четверо французів за сусіднім столиком синхронно й мовчки повернули голови в її бік. Наче хтось одночасно натиснув невидиму кнопку.

Над майданчиком запала така паралізуюча тиша, що навіть сивий музикант на сцені від несподіванки перестав перебирати струни на бузукі.

Мілана так і застигла у граційній позі богині — з напівпорожнім келихом у витягнутій руці й виразом крайнього здивування на обличчі.

- Мені здається... — дуже тихо, ледь рухаючи губами, прошепотіла вона до Кіри. — Я щойно зробила щось трошечки не за етикетом...

Кіра навіть не повернула голови в її бік, намагаючись вдати, що вона взагалі сидить тут сама.

- Тільки трішечки, Міло. Ти просто осквернила тисячолітню культуру Франції.

Один із французів, той самий сивуватий джентльмен, кілька секунд абсолютно мовчки й не кліпаючи дивився на келих у руках Мілани, потім на червону пляму на білій скатертині. Потім із чисто французькою грацією та спокоєм дістав із кишені білосніжну серветку, підвівся, підійшов і м'яко простягнув її Мілані.

А потім із легким французьким акцентом промовив:

- Madame... doucement. (Пані... ніжно).

- Що він сказав? Він на мене викликає поліцію? — гарячково пошепки спитала Мілана у Кіри, палаючи від сорому до кінчиків вух.

Кіра вже ледве стримувала регіт, закриваючи рот долонею.

- Якщо перекладати дипломатично... він сказав «обережніше, божевільна».

Мілана миттєво почервоніла до кольору того самого рубінового вина.

- Та я ж тільки трішечки покрутила!

- Угу, - згодилася Кіра.

- Усі ж крутили!

- Усі.