Глава 1

Таймар 

Моє життя — це рутина. Як завжди, встав о 6:30, вмився, одягнув строгий діловий чорний костюм, свій годинник взяв, портфель. Тихенько зайшов у кімнату донечки, поцілував її у маленький носик, потім так само акуратно вийшов з дитячої та пішов у нашу з Аліною спальню. Звісно, Аліна ще спала. Взявши ноутбук та деякі документи, я вийшов з спальні та пішов на кухню. Там хатня робітниця вже готувала сніданок.

— Добрий ранок, пане Таймар, — сказала вона.

— Добрий сухо, — відповів я.

— Оксана ще спить?

— Ні  — вона прасує речі Соломії.

— Чудово, я поїхав, буду пізно, — сказав я, не чекаючи відповіді.

— До побачення, — почулася відповідь.

Я вийшов з будинку, сів у машину і поїхав в офіс. Як тільки я зайшов у середину, зустрів Олега.

— Привіт, великий бос, як справи? — запитав він.

— Не смішно. Ти чого ще не готовий? У нас робоча поїздка за годину, — відповів я, намагаючись залишатися спокійним.

— Поїздку відмінили, партнери перенесли її на 15 січня. Годину потім повідомлять, — сказав Олег, сміючись. — То може в бар?

— Ага, зараз! — відповів я.

— Як скажете, пане Таймар Олександрович, — засміявся Олег і пішов за мною.

— Бачу,ти  сьогодні зовсім не в гуморі, — сказав Олег.

— У мене настрій, хіба що когось вбити, — відповів я.

— Що сталося? — запитав Олег.

— Аліна вчора пішла в клуб, — сказав я, відчуваючи, як знову накипає гнів.

— Ну і що? Це звичне для неї діло, вона була там і позавчора, і тиждень тому, — відповів Олег.

— А те, що вона не просто одяглася, як шлюха, — я зупинився.— І ще дитину з собою взяла!

— Няня захворіла, а я не зміг забрати їх, — зітхнув я.

— Ти серйозно? — здивувався Олег.

— Ну а як? Вона вирішила, що клуб — це чудове місце для дитини? Я мало не вбив її, коли дізнався.

— Що тебе зупинило? Ти б міг стати щасливим вдівцем, — сміючись сказав Олег.

— Дочка весь вечір плакала. На неї накричала мама, — відповів я, намагаючись заспокоїтись.

— І що ти зробив? — здивувався Олег.

— Я дістав телефон, зайшов у приватну картку дружини та встановив ліміт 10 000 гривень на день, — сказав я з холодною рішучістю.

— Вау! А вона тобі за це не скаже нічого? — здивувався Олег.

— Нехай тільки спробує! А якщо спробує — буде працювати сама, — сказав я.

— Ну друже, не заздрю я тобі, — сказав Олег. — Добре, я йду працювати.

Я сів за стіл, відкрив ноутбук і почав відповідати на листи. Потрібно було обробити кілька запитів від партнерів, підписати документи, підготувати звіти для керівництва. Все треба було зробити швидко і без помилок. Я  був досвідченим бізнесменом, тому кожен лист, кожен документ  перевіряв ретельно. Зв’язувався по Skype з партнерами, обговорював важливі моменти і приймав рішення.

Закінчивши роботу, я підійшов до секретаря.

— Скажеш Олегу Дмитровичу, що я поїхав? — запитав я.

— Добре, пане Таймар, — відповіла вона.

Я вийшов з офісу, сів у машину і подивився на годинник. Було 16:30. Чудово, я звільнився майже на 9 годин швидше. Мені написав Олег.

— В бар не хочеш? — запитав він.

— Ні, я з донькою в парк піду, — відповів я.

— Добре, як знаєш, — написав Олег.

— До завтра, — відповів я.

Коли я приїхав додому і припаркувався, почулась гучна музика з дому. Я вийшов з машини і побачив багато незнайомих людей. Вони сновигали по двору, офіціанти з їжею ходили між ними. В басейні було кілька незнайомих чоловіків.

— Ну все, Аліно, тобі точно кінець, — бурчав я, заходячи в дім.

Я покликав хатню робітницю.

— Олю! Олю, де ти?

— Добрий день, пане Таймар, — з’явилася Оля.

— Де Аліна?

— Пані на терасі з подругою.

— А Соломія де?

— В дитячій з нянею.

Я пішов на другий поверх і покликав Аліну.

— Аліно, — я чітко просичав її ім’я, — ти що, зовсім охрініла?

Вона швидко підскочила з крісла, обернувшись на мене. Вона була в купальнику.

— Ко… коханий, а ти чого так рано вдома? Ти ж мав бути…

Я не дав їй закінчити і рішуче сказав:

— До мене в кабінет, бігом!