ГЛАВА 3. Закрита задня чакра

Вислухавши звіт про невдале побачення Валентини Семенівни, Катя вирішила знайти для неї молодшого та активнішого кавалера.

Отож восьмого січня Валя готувалася до другого побачення. І не аби з ким! З біоенергетиком! Розлучений. Має одну доньку. Шістдесят вісім років.

– Біоенергетик! – повторювала жінка, доки їхала тролейбусом до парку, в якому мала відбутися зустріч.

Досі про цілителів, які працюють з біополем людини, вона знала лише з телевізійних шоу. Відтак перспектива познайомитися зі справжнім біоенергетиком її лякала та вражала.

На зустріч Валя приїхала завчасно. Але Ярослав Іванович вже чекав на неї. Перший кавалер прийшов на побачення з квітами. А цей приніс… палки…

– Валя?

– Доброго дня! Катя показувала вам моє фото?

Валентина відразу засоромилася. Бо згадала про ту невдалу світлину, яку Катя зробила у себе в офісі. А ще їй стало ніяково, бо Ярослав і був молодшим за неї, і вигляд мав ліпший. У спортивному костюмі, кросівках та жилетці. І це у морозному січні.

– Ніяких фото я не бачив, – заспокоїв. – Я ще здалеку побачив вашу енергію! – трохи налякав її. – Ось, – протягнув їй палиці.

– Ми будемо битися? – спантеличено запитала.

– Ходити, Валечко! Ми ходитимемо. Бо рух – це життя.

Жінка неохоче, але ввічливо взяла палиці. І вони пішли.

Точніше – Ярослав Іванович пішов. Широким, впевненим кроком, відштовхуючись палицями так, ніби збирався не на прогулянку, а щонайменше в Карпати. Валентина ж спершу спробувала підлаштуватися, але вже за кілька хвилин зрозуміла: біоенергетик жив у зовсім іншому темпі.

– Дихайте глибше, – кинув він через плече. – Вдих через ніс, видих через рот. Відпускайте негатив.

Валентина слухняно вдихнула. Холодне повітря обпекло легені.

– А позитив куди? – несміливо поцікавилася.

– Позитив ми накопичимо в процесі, – серйозно відповів. – Ви відчуваєте, як у вас відкривається друга чакра?

– Ні, – чесно зізналася Валя.

Ярослав Іванович зупинився, уважно подивився на неї.

– У вас просто енергетичні блоки. Зараз ми їх пропрацюємо.

Він поставив палиці в сніг і почав водити руками в повітрі – повільно, зосереджено, ніби ліпив невидиму кулю. Валентина мимоволі озирнулася: повз проходила молода мама з візочком і дивилася на них із цікавістю.

– Не соромтеся, – заспокоїв Ярослав. – Всесвіт любить сміливих.

– Я теж, – мовила та промовчала про те, що сміливість Ярослава межує з дивакуватістю.

– Це все через біль, – серйозно мовив.

Справді! Просто зараз у жінки стріляло в спині від швидкої ходьби. Аж хотілося взяти ту палку та розтерти кінцем між лопатками.

– Це не спина, – здивував її Ярослав. – Це пригнічена образа на чоловіків.

Валентина ледь не вдавилася повітрям.

– Перепрошую?

– Ви тримаєте в собі багато невисловленого, – пояснив він і постукав кінчиком пальця по її лобі. – Але нічого, я допоможу вам це відпустити. Вам варто записатися до мене на консультацію.

За пів години Валя дізналася, що в неї закрита третя чакра, ослаблене біополе і неправильне положення стопи під час ходьби. А ще вона взнала, що біоенергетик не п’є кави, не їсть цукру, не дивиться телевізор і не визнає аптек.

– Ліки – це бізнес, – заявив він. – А я за природне зцілення. От, наприклад, якщо у вас болять ноги, треба прикладати капустяні листи.

– До колін? – уточнила Валентина.

– До голови. На ніч.

Вона кивнула. Хоча й не розуміла, яким чином капуста лікує ноги через голову.

Побачення тривало доти, доки у Валі вистачило сил іти. Не було ні теплого прощання, ні обіцянок зустрітися знову, ні бажання обмінятися телефонами. Жінка просто віддала Ярославу палиці та щиро зізналася, що її задня, – чи то передня? – чакра так і не відкрилася.

Вони побажали одне одному гарного року та розійшлися.

А ввечері Валентина дивилася улюблений серіал, намастила коліна кремом та раділа тому, що їй не затуляє очі капустяний листок.