Повернення до села

Три місяці потому, другого вересня, я повернулася до батька. Не скажу, що після доволі непоганого відпочинку на Батьківщині, мені було легко, хоча я все літо дуже сумувала за Францією, Страсбургом і всім цим тутешнім.

Тато, звісно, посилено не хотів, щоб я поверталася, і вставляв мені палки в колеса як міг. Але, здолавши купу проблем в аеропорту, спровокованих власне батьком, який неправильно взяв білети, я таки приїхала.

По приїзді виявилося, що батька забув мене зустріти, або не забув, а спеціально не приїхав на вокзал, хто його знає. На щастя, я знайшла автобус, який проїжджав повз наше село, і доїхала на ньому.

Не встигши побачитися, ми з батьком одразу ж посварилися, тому що я повернулася, і тому що в мене якісь проблеми зі вступом, і взагалі, тому що я його вибішую. Ми не розмовляли два дні, а на третій після обіду батька сказав:

- Я не розумію, чому у тебе не вийшло вступити до університету!

- Тому що мені висвічується, що є якісь проблеми з документами. Туди ж треба атестат подати, а він у мене не відповідає французькому варіантові, тому і не проходить.

- Це все дурня, я скажу тобі, чому у тебе не виходить, тому що ти сама не розбираєшся в комп’ютерах і сучасних технологіях, як і всі ці тупі люди! Ви тільки багато говорите, а самі нічого не розумієте в своєму інтернеті! - закричав батько.

- Так а це тут до чого? - я збиралася було пояснити, що до чого, але потім згадала, що це ж тато, він усе одно буде впевнений у своїй правоті, а тому замовкла.

- Між іншим, я хворий, - заявив батько, теж трохи помовчавши.

- І що з тобою?

- Щось зі шлунком, чи то виразка, чи то ще щось, я сам не зрозумів. Але це серйозно, я їздив обстежуватися, ковтав зонд.

- І як пройшло? - оце-то так, батька ж ніколи не хворів, завжди був здоровий, як кінь, і тут такий поворот.

- Ну, я туди прийшов, і мені запропонували загальний наркоз, але я сказав, що мені таке на фіг не потрібно, я з легкістю сам ковтну, - радісно почав тато. - І от я ліг, і як ковтнув, і мені взагалі нормально було, лікар потім сказав, що от би всі пацієнти були такими, як я, я то до нього приходять нервові, бояться. Я взагалі не розумію, чого тут боятися, це ж дурня.

Оповідь батька, без сумнівів, була дуже цікавою, але трохи не в’язалася з тим, що мені розповідала мама. Адже коли вона на Батьківщині водила його видаляти зуб, то батька не їв ледь не за добу до цього, щоб не знудило. Так і сама пам’ятаю, як лікар засунув йому палку до горлянки, щоб подивитися горло, і батька потім кричав, що боявся, як би весь обід не вийшов назад. Коротше, мені було б дуже цікаво поглянути, як насправді відбувалося його ковтання зонду без наркозу.

- І що тобі сказали після всього цього?

- Результати будуть за тиждень, а потім мені ще потрібно буде лягти до лікарні на кілька днів. А ти? От що ти тепер будеш робити?

- Ну, я знайду роботу, зніму житло і вступлю наступного року.

- Знаєш, у Франції дуже складно знайти роботу та житло, краще б ти звалила на Батьківщину, але ж ти така дурепа, чомусь хочеш тут залишитися, - і батько пішов мити свій гараж.

Я ж ввечері вирішила розвинути бурхливу діяльність по плануванню свого життя, і для початку попросити допомоги у татової подруги Жаклін, і, можливо, її чоловіка. Це та сама сімейна пара, що живе в селі через ліс десь в півгодини пішки від нас, з якою тато дружив багато років, але рік тому, незадовго до мого переїзду, він посварився з Жаклін через якусь дурницю, припинив з нею спілкування, і тільки ходив по селу і розповідав всім, яка вона стерва. Батька вже давно підозрював, що Жаклін у нього закохана, більше того, не так давно це почали підозрювати і її сусіди, теж татові друзі, адже коли він в останній раз був у них, вони прозоро натякнули, що Жаклін ходить така нещасна весь рік після їхньої сварки.

Насправді мій тато, попри те, що він відлюдник, той ще самець. Крім Жаклін в нього була закохана ще одна жінка з села. Вона прийшла до тата і сказала, мовляв, Поль, давай будемо разом, ми так підходимо один до одного. На що батька відповів щось на кшталт: “Ти хто така? Пішла на хрін звідси, я тебе не знаю і знати не хочу!”. Проте жінка не здалася і знову прийшла до нього з освідченням в коханні. Батько послав її більш грубо і став підозрювати, що вона хоче бути з ним лише заради його грошей. Більше того, він замислився, чи не в змові ця жінка з іншими сусідами, чи не підіслали вони її з начебто коханням, щоб захапати батькові скарби.

Коротше, я подумала, що якщо Жаклін дійсно закохана в тата, то повинна хотіти допомогти мені, тому написала їй повідомлення. Але доволі швидко в процесі листування я зрозуміла, що Жаклін більше цікавлю не я і мої проблеми, а те, як би знайти привід побачитися з батьком, адже в кожному повідомленні вона писала одне й те ж про те, що без батька у мене нічого не вийде, і я повинна прийти з татом до неї в гості, тоді ми все вирішимо.

Я посилено відмовляла її дзвонити батькові, але незабаром унизу зазвучала мелодія татового мобільника.

- Лайно, як же вона мене дістала, та за що ж мені це, чорт, задрала! - закричав тато, і я зрозуміла, що це Жаклін.

Через її стурбованість татом ми так ні до чого і не прийшли, тож я лягла спати з відчуттям, що витратила вечір на порожні балачки.

Вранці тато приїхав з магазину дуже збудженим.

- Я зустрів Жаклін в супермаркеті і поспілкувався з нею, - закричав він, вбігаючи до будинку.

- Та ну? - я щиро здивувалася, адже, коли раніше вони перетиналися в громадських місцях, батько відразу ж втікав і ховався, щоб не спілкуватися з колишньою подругою.

- Так, так, ми поговорили, і я розповів їй про всі твої проблеми зі вступом, і Жаклін хоче, щоб після обіду ми приїхали до неї, вона подивиться твоє досьє на тому сайті і спробує щось зробити.

- Ну добре, поїдемо, - хто його знає, може щось і вийде.

Годині о другій ми приїхали до Жаклін. Привітавшись з нею і її чоловіком Тома, тато відразу ж запитав: