Хворі та здорові

Після весняних канікул у батька виникли проблеми зі здоров’ям. Винна в них, звичайно, була я, тому що через мене у нього стрес.

Почалося все з того, що на руці у тата була велика, опукла родимка. Кілька місяців тому батька її подряпав, і з тих пір вона створювала йому страшенний дискомфорт. Я, звісно, не сподівалася, що батько піде до лікаря, але все одно вразилася, коли одного ранку він увійшов до кухні і показав мені перебинтовану руку.

- Дивись, я цю родимку ножицями відрізав. Тепер у мене там нічого немає, за місяць-другий загоїться, і взагалі відмінно буде.

- Але ж це дуже небезпечно, - я була шокована. - У тебе ж може початися меланома.

- Що? Це називається, взагалі-то, родимка!

- Я знаю, що це, але від родимок, які відрізані, чи відірвані, може бути хвороба — меланома.

- Та я взагалі не можу зрозуміти, що це, - радісно сказав батько, наливаючи собі каву.

- Це рак шкіри.

- Ааа... Нічого страшного, навіть якщо він в мене буде, мені пофіг.

Насправді, я розуміла, що не слід переживати за батька, адже на ньому все заживає, як на собаці, і проблеми через таке варварське видалення родимки точно були б у мене, мами, інших людей, але не у нього.

Зустрів мене після навчання тато ще й з пластиром на обличчі через поріз під час гоління. Я сказала йому, що він наче з війни повернувся, але тато не оцінив мого жарту.

Своєю цілою рукою батька ніяк не міг відкрити двері в сіни. Він пхав ключ у свердловину, вертів ним, але замок не піддавався. Мені тато спробувати не давав. Через п’ять хвилин марних спроб він глибокодумно заявив:

- Я впевнений, до будинку спробували вломитися, і зламали замок.

Я вихопила у нього з рук ключ і з першої спроби відчинила двері.

Батько вразився. Мабуть, через це він, як завжди, був всім незадоволений. То я речі одразу до шафи не склала, а залишила провітрити, тому що спітніла в спекотній машині, і він бубонів про це три години, то я знову посуд не так помила.

Перед прогулянкою батька вирішив показати мені свою родимку. Він відклеїв пластир:

- Дивись, яку я сам собі операцію зробив класну.

- Не треба, я не хочу це бачити, - я закрила очі рукою, уявляючи, яке там криваве м’ясо від його “операції”.

- Боже, ти навіть не можеш подивитися на рану! Ти повний нуль, що ти взагалі можеш робити в цьому житті!

Так, логіка — помри.

Ми пішли на ферму купувати сир. Дорогою батько сказав:

- У мене, до речі, ще зуб болів, але ж я розорений, а дантисти тут дорогі, так я взяв і сам його і видер, - і він показав мені дірку між двома зубами на верхній щелепі.

- Молодець, - я вже не дивувалася.

- Звичайно, я ж не такий ідіот, як ви з матір’ю, по лікарях ходити. Правда, у мене там ще й ясна запалилися, але нічого, тижні за три самі пройдуть.

- Якби ти пішов до дантиста, з антибіотиками все пройшло б за три дні.

- Ні, не піду я нікуди. Таблетки це дуже шкідливо й дорого, я проти.

- Ну тоді залишилося тільки подорожник прикласти, як у Середньовіччі.

- Ось тоді як раз і лікувалися правильно, - прорік батька.

Я потерла прищик на обличчі. Тато глянув на мене і заявив:

- Не розумію, від чого у тебе прищі. Вони вже мали були пройти.

- Взагалі-то у твоїх Анрі ті Мішеля у моєму віці теж були прищі.

Анрі та Мішель — татові онуки від старшої доньки. Я знаю, як вони виглядають, і як їх звуть, хоча в житті їх не бачила.

- А хто це взагалі такі? - спитав батько.

- Це твої онуки.

- Ааа, а я і забув вже про них. Але це все одно не з нашого роду. Я знаю, всі проблеми від того, що ти їси ці ваші борщі на Батьківщині, от у тебе і прищі тепер.

- Так я борщ вже півроку не їла.

- Це неважливо, він вже так глибоко в’ївся в твій організм, що тепер буде багато років давати наслідки, - відав розумну думку тато.

Раз ми заговорили про здоров’я, я вирішила спитати про ступінь готовності мого медичного страхування, карт віталь, як воно тут називається. Батько подав на нього документи кілька місяців тому, але зробив все неправильно, і отримування цієї карти зупинилося.

- Слухай, а як щодо моєї карт віталь?

- Карт щиталь? А що це?

- ВІТАЛЬ!

- Боже, як жахливо ти говориш французькою. Ну, ти є в системі. У тебе вже готовий номер страхування, так що ти можеш ним користуватися. А карточку ти, мабуть, ніколи вже не отримаєш, не знаю, там у них щось пішло не так.

- Так а як же користуватися цим страхуванням?

- Її треба поповнювати, щоб активувати, але в мене немає грошей, і я цим займатися не буду. Сама розбирайся, мені страховка на фіг не потрібна, я он все життя сам лікуюсь, - і батько посміхнувся тією частиною рота, де не було зуба.

На фермі ми купили сир. Поки тато годував свиней старим хлібом, я крутила в руках баночки і побачила, що термін придатності сиру скінчився ще вчора.

Обтрушуючи руки, батька підійшов до мене.

- Дивись, у сиру термін придатності закінчився вчора, таке не можна продавати і купляти, піди попроси, щоб тобі на свіжий обміняли.

Але у батька сказане мною чомусь викликало вибух люті.

- Та ти охрініла! - загорлав він на всю ферму. - Не хочеш — не їси, я сам з’їм! Подумати тільки, тут один день, а вона цирк влаштовує!

Жінки, що їздили неподалік верхи, зупинилися і уважно на нас подивилися.

- Але ж це натуральний продукт, він дуже швидко псується, - тихо, щоб не привернути увагу й інших глядачів, сказала я.

- Як ти мене задрала! - продовжував горлати тато. - Я для тебе все, розбиваюся тут, а їй те не подобається, це не подобається! Я тебе взагалі годувати не буду, раз ти така! Взагалі знахабніла!

Всю дорогу до дому батько говорив:

- Господи, як же я втомився, як ти мене втомила! Скоріше б ти звалила на літо, і сюди ти більше не повернешся. Я для неї все, а що вона для мене?! Саме так, нічого! Нічого я в житті не отримав ні від однієї жінки! Такі навантаження в моєму віці, а скільки часу і грошей за цей рік я просрав! Я не для того їх заробляв! І їй ще щось не подобається! Але нічого, сюди вона не повернеться, тому що я не просто втомився, моє життя перетворилося на лайно!