Довга прогулянка

Наші з татом прогулянки не можна назвати нудними, тому що батько не замовкає ні на хвилину, постійно щось розповідаючи, і навіть коли він не розмовляє зі мною, він шепоче сам собі. За ці кілька місяців я вже забула, як звучить природа, адже шум вітру, спів птахів і поскрипування дерев тоне в дурні мого батька. Сьогоднішня прогулянка нічим не відрізнялася.

Кожного разу, гуляючи, тато навчає мене французької. Підходить від до цього якомога простіше: показує рукою на оточуючи нас предмети і питає, як вони називаються. Оскільки ми гуляємо в лісі, то все, що я вивчила завдяки татові — це назви дерев. Але батько вперто вважає, що саме це знадобиться у житті.

Після того, як я назвала всі дерева правильно, тато спитав:

- Як буде самка дикої свині?

Єдине, що я добре пам’ятала — звучить це слово так само, як якась їжа. Я ляпнула перше, що мені прийшло в голову.

- Па, - тобто хліб французькою.

- Пар? Який ще пар, що ти несеш?

Ні, ні, моя вимова слів досить нормальна, принаймні інші люди мене розуміють. Просто тато трохи глухуватий, або не трохи, судячи з того, наскільки часто він не чує те, що я говорю, навіть коли я вимовляю по складах, чи кричу. Ось і тепер те саме.

- П-А!

- Та не пар, а ле, - гримнув батько.

Оце так, виявляється, це “ле”, як молоко.

- Жах, твої знання французької просто катастрофічні. Забути, як буде самка дикої свині, коли я тільки вчора говорив це слово. З чого ти взагалі взяла, що це... як ти там сказала?

- Розумієш, я пам’ятаю, що це омоніми з їжею. Ну, коли звучать однаково, а значення різне. “Па”, як “па” — хліб. А виявилося, це як молоко, - я підняла голову і побачила вираз крайнього подиву на татовому обличчі.

- Що ти верзеш взагалі? Який пар? Ні, ти говориш французькою, як корова іспанською, це однозначно.

Татове улюблене порівняння, яке я чую щодня.

- Слухай, а ти не хочеш все-таки повернутися на Батьківщину? - з надією спитав батько. Наша розмова явно приймала небажаний оберт.

- Ні.

- Чому? Там же твоя мати і кіт. Адже я розорений, у мене зовсім немає грошей, і я так втомився, ну повернись.

- Ні, - повторила я.

- От лайно, я попав, - сказав тато.

Я відчула, що від холоду у мене тече з носа.

- Ти не міг би дати мені мушром? - попрохала я у повній впевненості, що правильно назвала носову хустинку.

- Що? - закричав батько. - Як ти сказала?

- Мушром.

- МУШУАР! Боже, ти говориш гірше, ніж корова іспанською, - волав він, виймаючи хустинку з кишені.

- Між іншим, професор на заняттях розуміє, що я кажу, - похвалилася я.

- А ваш професор взагалі точно знає французьку? Тому що мені здається, що він такий же дурень, раз розуміє тебе.

- Взагалі-то це тільки ти не чуєш, що я кажу.

- Якщо я не розумію, то і інші зрозуміти не можуть, - відрізав тато.

Ми трохи помовчали, але, не встигла я насолодитися цими хвилинами тиші, як батька зробив заяву:

- Знаєш, я неймовірно крутий вчитель французької. Я вчу тебе у поті чола. Одного дня ти скажеш, що саме твій батько давав тобі найкращі уроки і чудово навчив тебе.

Я вирішила не говорити, що до мого переїзду сюди тато ніколи не намагався навчити мене хоч чомусь, та й зараз від нього було мало користі, крім назв дерев і самки дикої свині, звичайно.

- Слухай, а я якщо у нас роутер на другому поверсі, то інтернет є на першому?

- Так, навіть в туалеті, - відповіла я не подумавши.

- Ти що, і в туалет з телефоном ходиш? - з жахом повернувся до мене батько.

- Так, а що там ще робити? - пробурмотіла я, чекаючи, що він мене лаятиме за постійне використання сучасних технологій.

Але тато вийняв свій старий кнопковий телефон, покрутив його у руках і задумливо сказав:

- Оце так, а з моїм телефоном у туалеті не посидиш.

- Можеш купити собі недорогий смартфон, я зроблю тобі сторінку у “Фейсбуці”.

- Ні, ні. Це все дурня. Коли ти нарешті звалиш від мене, я всі ці дроти переріжу і на хрін позбавлюся від інтернету. В світі це абсолютно непотрібно.

Ми знову помовчали хвилин п’ять, але батько не міг вгамуватися.

- Ти сьогодні будеш митися?

Миття — його болюча тема. Тато вважає, що рахунки за воду його розорюють. Сам він приймає душ щодня, але коли я роблю так само, він обурюється і кричить, що я витрачаю воду літрами і кубиками, котрі він, до речі, навчився відсмоктувати з лічильника пилососом, так що особливих витрат у нього тепер не буває. Головна татова мрія — митися мені б рідше, краще раз на місяць.

- Так.

- Та що ж таке, знову вона миється, - пробубнив він.

- Ти же відсмокчеш свої кубики потім, - обурилася я.

- Це неважливо, ти все рівно маєш економити. Я привчаю тебе до дорослого життя. Ти ж криворука, я знаю, розкрутити лічильник і відсмоктати не зможеш, тож вчися економити.

Ми помовчали півсекунди.

- Це ж ти завтра йдеш на навчання?

Я кивнула.

- Лайно, як мене втомили ці ранні підйоми. Я сьогодні встав о шостій ранку, тому що подумав, що це понеділок. Потім я згадав, що сьогодні неділя. Ти мені весь режим збиваєш своєю дурнею, як я втомився.

Весь зворотній шлях до села тато говорив про те, що він не збирається мене утримувати ще двадцять років, а тому в майбутньому році я повинна обрати професію, яка мене точно прогодує, а краще мені відразу піти працювати без всякої освіти, або вивчитися, як він, на механіка, просто і гроші будуть. Він не припиняв це нести навіть тоді, коли, як завжди, мочився під деревом.

Попісявши, він повернувся до мене і, застібаючи джинси, важно промовив:

- Ти повинна розуміти, наскільки розумні речі я кажу. Розумніше цього тобі ніхто нічого не скаже. Я можу померти завтра, тому мотай на вус мої слова.

- Тату, ти штани опісяв.

Батько глянув на краплі на штанині.

- Та нічого страшного, подумаєш.