ГЛАВА 6

Аманда.

Ранок суботи (16.07.16г). Я як завжди, швидко поснідала, трохи прибрала, як минулої суботи, і вирішила трохи в будинку походити по всіх кімнатах і подивитися, що і де не так лежить, може щось корисне знайду. Але мою задумку про екскурсію будинком перервав дзвінок телефону, і, подивившись, я, побачила, що це Есмеральда:

- привіт Аманда, як ти мила?

- привіт Есмеральда, я прекрасно, вмираю від нудьги, мені зовсім нічим зайнятися, скоро з розуму почну сходити ...і кидатися на сусідів…

- ох, бідна моя дівчинка, може тоді мені приїхати, і ми що не будь, приготуємо разом, солоденького? Як ти любишь, що скажеш?

- а як же моя дієта?

- Аманда не мли дурниці, вона тобі не потрібна мила….

- ну, гаразд,  тільки на пару годин хіба ..

- от добре, тоді я буду через годину, і з усіма потрібними продуктами!

- добре, буду чекати, і ще…

- зо мила?

 - захопи мені, будь ласка, мого улюбленого морозива ... а то все що було я уже зїла… так сказати потрібно було заспокоїти нерви

- добре, мила, тоді до зустрічі!

- до зустрічі Есмеральда!

І я поклала трубку. Потім одягла свій улюблений літній сарафан, який був напівпрозорим, і спокусливим, тільки от спокушати було нікого, хоча декого я бі таки спробувала спокусити. Ох, твою мати, знову я про нього думаю! Аххх, все досить, треба відволіктись.  Потім швидко пішла, перевірити свою робочу пошту, там було порожньо, чудово, значить, вони без мене прекрасно, справляються, на особистої пошти теж нічого не було. Зайшла в соц. мережі, там ніхто теж нічого не написав, завантажила фото, які зробила, коли в маршрутці була, в казино збиралася, і ті коли йшла на побачення з Джеком. До речі він, щось про, мене також забув, недобре це. То не було від них відбою, а тепер жодного немає, як завжди. Я вже навіть хотіла написати що б трохи розважитися містеру В, але який у цьому сенс якщо він вже знає, що я не Луїза, і ймовірно ще не знає що я її кузина. Добре, хоч Есмеральда вирішила мене трохи відволікти.

І ось прийшла Есмеральда, і ми пішли на кухню. Кілька годин мук і у нас було готово два шикарних торта, один шоколадний, другий білий. Потім я викликала їй таксі, і вирішила особисто провести, і біля таксі ми попрощалися:

- спасибі за те, що розважили мене хоч трохи Есмеральда…

- немає за що, мила, для мене приємно провести час, з тобою, ти мені завжди була як друга дочка ..

я її обняла, і заплакала, від спогадів про свою маму

- тихіше Аманда, все добре, ти ж дуже сильна, і розумна ти все зможеш пережити дівчинка моя ..

- так, я знаю, але є речі ...із-за яких, я стаю такою, яка я насправді, ось така ранима, і слабка, ніжна і добра, хоч я весь час і під маскою сильної ...злої, і безсердечної жінки… але внутрішня я інколи теж хоче н волю..

- я знаю мила, знаю, а тепер, все заспокойся, мені вже пора, якщо що дзвони, гаразд, Аманда?

- добре, бувай…

Вона сіла в таксі і поїхала, а я пішла в будинок, і помітила, що я вся забруднена, і вирішила піти переодягнутися, в спортивні штани, і футболку. І подивитися якийсь фільм про кохання, і поплакати чи що, мені це потрібно. Давно я все емоції тримала в собі, думаю, пора їм вийти назовні. Поки я дивилася фільм, я таки поплакала трохи, легше стало не на багато, але на час вистачить. І я далі вирішила, що якби не було ще подивитися. 

Але після 20.00 у мене спрацювала сигналізація на, те, що у мене здається несподівані і небажані гості. 

Я швидко побігла до пультової, а там я побачила, двох хлопців, і що це ті хлопці, що стежать за мною. Оу, цікаво, що їм потрібно, адже Луїзи, ще немає, а про те, що хтось ще приїде, вони не знали. Я взяла в кишеню свій шокер, і пістолет, який я знайшла в кабіні дядька Едда, про всяк випадок, і вирішила зустріти гостей. Двоє для, мене це, не проблема. Я пішла до дверей і зробила вигляд, що я спала:

- я вас слухаю, панове?

- де твоя господиня  дівчино?!

Ну, як де, перед вами придурки, але вам це знати не потрібно! І я почала грати свою нову неймовірну роль:

- міс Луїза, ще не приїхала, а що? А ви взагалі хто? !!!

- Не бреши нам дівчисько!

 І тут вони, увірвалися в будинок, відкинувши мене в сторону, як непотрібну річ, ну цен  дивно вони з були здорові як ведмеді, таким якраз в спецназі працювати, від цього я навіть упала, і вдарилася рукою об стіну, і роздряпала руку, ох боляче, ох вони і суки..

І самі пішли оглядати весь будинок. Я тихо встала з підлоги і помітила, що в машині ще хтось був, але чомусь з ними не пішов. Я закрила двері і подумала гаразд хлопці, шукайте, того кого тут немає, навіть не буду заважати, поки що. 

І я пішла на кухню, один був там і сказав по телефону, що тут крім мене ну домогосподарки нікого немає, і йому здається казали привести мене. Ну, і наївні, думають, що можуть, але ні. Коли він повернувся, то побачив мене, із задоволеною посмішкою, і сказав:

- ти підеш з нами дівчинка!

- серйозно?? А хто вам таке сказав, а? я звідси нікуди не піду, а особливо з вами бандитами! Ідіть до біса!

- підеш,  сама або ми тобі допоможемо!

- Та пішли ви!

І кинула в них підносом з овочами, і я кинулася бігти навколо стола.

- ах, ти ж дрібна тварюка!

- гаразд, давай тоді відразу силою, якщо зможете, і так веселіше, і час всім вкоротить! а то о це гарптися мені не до душі

він від цієї фрази просто офігів, зараз ти ще більше офігієш  придурок,