ГЛАВА 1

Аманда.

Це був дуже сонячний і прекрасний літній ранок (03.07. 2016 р). 

Я прокинулася в дуже хорошому настрої, хоча зазвичай, для мене це було дуже рідкісне явище. На вулиці вже було ясно, і сонечко світило в моє вікно, а я, лежала в своїй м'якій постелі, і ліниво потягалась і посміхалася собі як кішка, не зрозуміло чому. Може від того що світило сонечко і я відчувала, що цей день буде хорошим, або може, сподівалася що сьогодні буде все не так як завжди. Цей день був у мене вихідний, і я планувала відпочити і провести його з користю, а точніше присвятити його собі коханій. 

Вставши нарешті з ліжка, я пішла у ванну, щоб привести, себе в порядок, і освіжитися заодно. Коли я подивилася на себе в дзеркало я злякалася, від того що побачила: дуже змучену, втомлену від постійного недосипання, бліду, з порожнечею і сумом в очах, але ще поки, на подив симпатичну дівчину. Що можу сказати про себе: мене звуть Аманда Блок, мені 27 років, ще незаміжня і абсолютно вільна дівчина. Зростом десь 178 см, середньої статури, брюнетка. Живу одна в орендованій квартирі ось вже 3 роки. Район хороший тихий і спокійний і головне сусіди нормальні. Квартира 2-х кімнатна, світла, на третьому поверсі з балкончиком. Була спальня, з великим, і дуже зручним ліжком, і дерев'яними меблями, хоча і старими звичайно, але вигляд ще дуже навіть шикарний, антикваріат як, ні як, також була ванна, кухня, передпокій. Словом мені всього вистачало і все задовольняло по крайній мірі поки що.

І ось подивившись на себе, я зрозуміла що пора щось міняти, і вирішила, що прийшла пора так сказати кардинальних змін. І вирішила спочатку змінити зачіску і колір волосся, наприклад, гранатовий червоний, або може блонд, хоча ні, блонд поки не підіцде, це вже на дуже крайній випадок, а я поки на це не готова. А ще хотіла наростити собі нігті, і зробити офігенний манікюр. І не завадило б трохи відпустки, а то втомилася я вже, і ще новий гардероб, до мого, строгому офісному, і простому в не офіс, для різноманітності додати, щось дуже сексуальне, а раптом стане в нагоді. Обміркувавши це все, і вже вирішивши, вже час поки я згодна і я зайнялася собою. Я швидко одяглася, надівши легкий літній сарафанчик з відкритим декольте, взула босоніжки на підборах, зробила легкий макіяж, випила кави і вирішила піти, в салон краси, я, звичайно, не дуже любила такі походи, але сьогодні це потрібно було мені, щоб змінити зачіску і колір волосся, це все заради змін.

Прийшовши в салон, я сказала, що потрібно підстригти мене під довге каре, довжина мого волосся якраз була нижче плечей, і була у мене тоді стрижка каскад, і це дозволяло так зробити, і я показала вибраний колір, в який мене пофарбувати, це був вогненно червоний.

Через деякий час я побачила себе в дзеркалі і була в шоці, я була просто красуня, незважаючи на те, що я була трохи досить повною до ідеальної і модельної фігури, як моя кузина модель Луїза, але це мене не бентежило, так як я так відрізнялася від інших і в такому тілі я себе почувала комфортно. І я вважала, що для того щоб, мене хтось полюбив моя фігура буде не головною. Головне буде в тому які будуть почуття.

Коли я йшла по вулиці, на мене дивилися всі чоловіки, це було страшенно приємно. Зараз я хотіла трохи прогулятися, і насолодитися теплом і прохолодою вітру, адже погода була дуже гарною. І на шляху я вирішила посидіти трохи в парку на лавочці просто відпочити. 

Коли я сіла на одну з лавок, мене відволік дзвінок телефону, от уже не вчасно і подивившись, я побачила, що це була моя подруга Вів'єн (ми її називали просто Віві, а вони мене Амі, це коротше від Аманда):

- Привіт Віві! - сказала я

- Привіт подруга, чим займаєшся?

- гуляю по місту, а що? щось уже трапилося?

- нічого просто я дуже хотіла, щоб ми всі, зібралися разом в кафе відпочити сьогодні 

- добре Віві, я тільки ЗА, де і коли?

- ну, давай через 20-30 хвилин ми тебе будемо чекати в нашому улюбленому кафе «ФРОЗЕН» на морозиво і каву 

- добре!

- тільки довго не гуляй, гаразд?

- добре Віві, я скоро буду

- тоді до зустрічі

- так до зустрічі

І так наша розмова була закінчена.

Я не поспішаючи пішла до кафе, але тут знову дзвінок, я думала, що це знову Вів'єн, щось знову забула сказати, чи ще хто - небудь. Але коли я подивилася, то побачила що, це виявилася моя тітка Розалін, яку я не могла терпіти, і я вирішила відповісти, адже вона просто так ніколи не дзвонить, і поки не додзвонитися, то не перестане дзвонити, а мене це просто бісило іноді:

- Привіт Люба!

- Привіт тітка Розалі, що на цей раз сталося?

- ох, та нічого мила, не сталося, просто, дуже скучила за тобою, і ось вирішила поздвонити і дізнатися як ти, Аманда, як у тебе справи, чи,  ще не вийшла заміж в секреті  від нас?

 Вона так професійно вміла всім брехати, я це давно знала, ще з дитинства, коли була у них в гостях і жила деякий час, і коли знала що, вона бреше, то просто робила вигляд, що я їй вірю. Вона ніколи просто, так, мені не дзвонила, мабуть знову їй, щось від мене було потрібно, і я хотіла знати що саме.  Я розуміла, що, у мене, немає вибору, і я мушу їм допомагати якщо можу, так як крім них у мене більше нікого не залишилося.