Воно приходить тихо,
не питаючи дозволу.
Воно пробирається у дотики,
у сором'язливі погляди,
що тривають секунду.
Воно ховається в тінях,
як відблиск сонця на воді.
І гріє серце,
навіть коли руки холодні.
Воно не питає дозволу,
а живе самостійно,
як світло, що проходить
навіть у найменшу щилину.
Воно приходить у тихих посмішках,
У спільних тишах і голосах.
Воно залишається навіть тоді,
коли світ здається порожнім.
Кохання - це дихання всередині.
Це світло, що ніколи не засне.
Це шепіт, що залишається в твоїй голові.
І навіть у тиші воно звучить голосніше,
ніж тисячі людських голосів.
Відредаговано: 01.01.2026