Вона забувається в потязі.
На хвилину, годину, добу...
Це те, що потрібно саме їй.
Втекти не кудись -
А від усього.
Від безглуздих питань,
Що лишаються без відповіді.
Від думок, спогадів, поглядів,
Що ніби вигукують її ім'я.
Вона розчиняється в ритмі коліс,
Що відраховують відстань
Між нею і світом.
Її думки течуть паралельно
Зі стукітом серця, яке говорить:
Ти є, ти тут, ти зараз.
Відредаговано: 01.01.2026