Душевна поезія

****

Море.
Воно забирає всі спогади.
Найкращі , найсмішніші,
А головне - найгірші.

Ось і вона, дівчина,
Років двадцяти,
Сидить на узбережжі,
Сподіваючись на забуття.

Вона підіймається,
Пісок трішки прилипає
До її ступнів,
І кожен крок залишає
Вологі сліди.
Море швидко їх стирає,
Наче говорить:
"Не бійся починати спочатку".

Вона нахиляється ,
Торкається води долонею,
Сміх зривається з її губ,
Наче протест душі,
Наче вона кидає виклик
Цілому світові.

У її кишенях - мушлі і пісок.
У її серці - дрібка солі
І простір для нових спогадів,
Які потім знову забере море....

Софія Дзюба

Подобається

#677 в Різне
#61 в Поезія

У тексті є: вірші, душевні вірші, білі вірші

Відредаговано: 01.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись