Душевна поезія
****
Коли стаєш підлітком,
Перестаєш думати, як мати
(бо, типу, відірвалася від її душі і пуповини)
В тебе з'являється своя точка зору і,
Як показує практика, вона не схожа з
Батьківською.
Починаються сварки...
Все списують на "підлітковий максималізм",
Починаються крики і биття посуду...
В кінці: мати стоїть на кухні, ріже цибулю і
Говорить, що то все сік винний,
А ти сидиш біля під'їзду і,
Докурюючи вже третю дамську сигарету,
Яку купила у доброї тьоті в "Кісеті", плачеш.
Знаєш, що ні до чого доброго це не доведе,
Але ж ти горда, вперта...
Думаєш, що слова пробачень маєш
Говорити не ти…
Але ж ця жінка, що на кухні ріже, мабуть, п'яту цибулину,
Тебе народила, повела в перший клас,
У якої ти ревіла від першого тяжкого кохання,
Не скаже "вибач" першою...
Для неї це теж удар в серце...
І ти, говорячи, що то все заради того,
Щоб порадувати її его, підеш і зробиш
Те, що вона хотіла...
Вона перестане різати цибулю,
Прийде до тями, обійме тебе
І ви знову скажите, як любите один одного,
Не зважаючи на те, що ти відірвалася
Від її душі і пуповини....
Відредаговано: 21.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
