Спочатку, ви присягались
Один одному в коханні,
Потім, були чужими людьми,
Аж тут, ти чуєш фразу:
"Давай просто спілкуватись?
Без забов'язень"
І твій мозок розуміє,
Що знову будеш плакати у подушку,
Зачинившись у кімнаті,
Накрившись ковдрою...
Але душа досі потребує цього:
Його голосу, його мовчання,
Його повідомлень, його підтримки,
Навіть, його крику...
Це все - для твоєї душі...
Для твого мозку - це велика образа.
Відредаговано: 09.10.2024