Душевна поезія

******

Спочатку, ви присягались

Один одному в коханні,

Потім, були чужими людьми,

Аж тут, ти чуєш фразу:

"Давай просто спілкуватись?

Без забов'язень"

І твій мозок розуміє, 

Що знову будеш плакати у подушку,

Зачинившись у кімнаті,

Накрившись ковдрою...

Але душа досі потребує цього:

Його голосу, його мовчання,

Його повідомлень, його підтримки,

Навіть, його крику...

Це все - для твоєї душі...

Для твого мозку - це велика образа.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше