Душа все пам'ятає

Розділ 30: Прийняття

Мія прийшла додому, закрила за собою двері й сповзла на підлогу, відчуваючи, як емоції переповнюють її. Вона не могла повірити в те, що сталося. Її сни, Майк, Кай, і тепер ще й історія з Маєю, яка ставала дедалі більшою загадкою.

Вона встала, пройшлася кімнатою, намагаючись зібратися. Її думки були сплутаними, але одне було зрозуміло — їй треба було розібратися в цьому самій.

Мія взяла альбом із родинним деревом, який привезла від мами, і знову глянула на обличчя Маї. Вони були настільки схожі, ніби дивилася у дзеркало. Її серце стискалося від якоїсь незрозумілої тривоги.

«Чому мені це сниться? Хто така Мая насправді?» — думала вона, перевертаючи сторінки альбому, вишукуючи будь-які додаткові зачіпки, що могли б пояснити її зв’язок із цією далекою родичкою.

Її телефон раптово зазвучав, Мія здригнулася від несподіванки. Це був Майк.

«Чого він знову хоче?» — подумала вона, але не відповіла на дзвінок. Вона більше не знала, чи хоче продовжувати спілкування з ним, особливо після того, що вона дізналася.

Наступний дзвінок. Цього разу голосове повідомлення.

Мія натиснула кнопку, і в кімнаті пролунали слова Майка:

— Мія, я знаю, що ти не Мая. Але я хочу, щоб ти знала — для мене ти значно більше, ніж просто її копія. Мені важливо з тобою поговорити. Прошу, не ігноруй мене...

Вона вимкнула повідомлення, не знаючи, що відповісти.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше