Мія сиділа за столом, дивлячись на зображення в альбомі, її серце калатало, немов намагалося пробитися назовні. Вона не могла повірити своїм очам: перед нею була фотографія, на якій стояла жінка, її копія. Ім'я "Мая" підписано чорнилом, що вже почало бліднути від часу. Все це здавалось неймовірним.
"Як це можливо? Чому мені це сниться? І чому вона виглядає точно так само, як я?" — думки роєм крутилися в голові.
Вона відкинулася на спинку стільця, намагаючись зібратися з думками. З кожною хвилиною все більше усвідомлювала, що це не просто сни чи випадковості. Але чому вона відчувала цей зв'язок з Майком? І чому Кай так дивно себе поводив?
Її телефон раптово загугнів повідомленням. Це був Майк.
"Ми повинні поговорити. Я знаю, ти зла на мене, але, будь ласка, дай мені шанс усе пояснити."
Мія зітхнула й відклала телефон. Вона не знала, чи готова зараз до цієї розмови. Всі події навколо ставали для неї надто заплутаними. Кай, Майк, ці дивні сни... і тепер ще й це фото в альбомі.
"Мая…" — знову повторила вона подумки.
Їй треба було знайти відповіді. Але де? Можливо, в Майка? Або в минулому її родини? Вона підвелася й підійшла до вікна, дивлячись на вулицю. Її очі ковзнули по далечині, але думки не полишали минуле. Можливо, Майк зможе дати їй ті відповіді, яких вона так відчайдушно потребувала. Але чи готова вона знову з ним говорити?
Вона знову взяла до рук телефон і почала набирати повідомлення. Їй було важко вирішити, що робити далі, але глибоко всередині вона відчувала: відповіді є. І вони вже десь поруч.
"Добре, поговоримо," — написала вона й відправила Майку.
Її пальці злегка тремтіли, коли вона закрила телефон. Можливо, ця розмова допоможе їй зрозуміти, хто вона насправді і чому її так тягне до цього дивного світу, де межа між минулим і теперішнім здається такою тонкою.
#592 в Детектив/Трилер
#273 в Детектив
#4510 в Любовні романи
#1063 в Любовне фентезі
Відредаговано: 19.10.2024