Розділ 22: Вибір?

Мія сиділа на підлозі ще кілька хвилин, намагаючись зібрати свої думки. Раптом телефон задзвонив. Це була Оля.

— Привіт, — відповіла Мія тихим голосом, намагаючись приховати свій стан.

— Міє, ти чого така сумна? Пішли прогуляємось, треба відволіктись! — у голосі Олі було стільки енергії, що Мії стало трохи легше.

— Добре, давай зустрінемось у парку, — погодилась вона, намагаючись не думати про все, що сталося.

Вони зустрілися біля парку через півгодини. Оля одразу помітила, що з Мією щось не так.

— Міє, що сталося? Ти вся якась розгублена, — запитала подруга, дивлячись їй у вічі.

— Нічого особливого... Просто не виспалась, — намагалася збрехати Мія, але її голос був невпевненим.

— Та ну, не вірю! — Оля сміялась, обіймаючи подругу за плечі. — Все буде окей, йдемо прогуляємось і все обговоримо.

Вони йшли через парк, розмовляючи про дрібниці, поки Мія не відчула щось дивне. Серце її почало калатати, коли вона помітила знайому фігуру на алеї попереду.

Це був Кай.

Він стояв біля лавки, поглядаючи в їхній бік. Його зеленоокий погляд був незворушним, але в ньому ховалась якась затаєна рішучість. Його присутність зробила Мії ще більш неспокійною.

— О, привіт, — вимушено привітався він, коли вони підійшли ближче.

Мія застигла, не знаючи, що сказати. Оля, нічого не підозрюючи, усміхнулась і кивнула Каю.

— Привіт, — сказала вона весело. — Знайомі?

Мія лише коротко кивнула, відчуваючи, як напруження наростає.

Кай подивився прямо на Мію, його погляд був важким і проникливим.

— Можна тебе на хвилинку? — запитав він, не звертаючи уваги на Олю.

Мія відчула, як в її грудях щось стиснулося. Вона подивилася на Олю і сказала:

— Можеш почекати мене трохи? Я зараз повернуся.

Оля здивовано знизала плечима і сіла на лавку.

Мія й Кай відійшли на кілька кроків убік. Мія не могла приховати своєї нервовості.

— Що тобі потрібно? — тихо запитала вона, не відриваючи від нього погляду.

Кай, посміхаючись, відповів:

— Я просто хотів переконатися, що ти в порядку... і нагадати тобі, що не все таке, яким здається.

Його слова прозвучали майже як загроза, і Мія відчула, як знову затремтіла.

— Що ти хочеш сказати? — насторожено перепитала вона.

— Те, що ти знаєш правду. І, думаю, скоро тобі доведеться зробити вибір.