Розділ 16: Біль

Мія сиділа у своїй кімнаті, нерухома, її очі були порожніми, а руки тремтіли. Серце гупало в грудях так сильно, що здавалося, ось-ось вискочить назовні. Вона не могла повірити в те, що сталося. Невже це було правдою? Невже все, що сказав Кай, було реальністю? Вампіри? Майк — вампір? Вона похитала головою, намагаючись відкинути цю думку. "Це неможливо", повторювала вона собі.

"Але... ці крики... його ікла," — згадувала вона, і її серце знову наповнилося страхом. Вона дійсно бачила це. Вони виглядали такими справжніми, такими лякаючими. Що, якщо це не жарт? Що, якщо це правда, і Майк справді монстр?

Її телефон вібрував. Мія, здригнувшись, подивилася на екран. Це було повідомлення від Майка.

"Мія, чому так сталося? Що відбувається? Давай поговоримо."

Вона довго дивилася на екран, не знаючи, що відповісти. Її голова була переповнена думками, і кожна з них була ще страшнішою, ніж попередня. Можливо, це дійсно був якийсь розіграш? Можливо, Кай просто знущався над нею, і все це — брехня?

Але ж він показав ікла... І вони виглядали справжніми. Мія знову здригнулася, згадуючи той момент. Вона не могла повірити, що люди, яких вона вважала звичайними, могли бути чимось більшим... чимось темним і небезпечним.

Телефон знову завібрував. Це було ще одне повідомлення від Майка. Вона не наважилася його відкрити.

"Ні, я не можу зараз з ним говорити," — подумала Мія, панікуючи. Її серце билося дедалі швидше. Їй стало страшно. Майк тепер здавався їй монстром. І хоча у ньому не було нічого поганого до цього моменту, тепер все, що він робив, здавалося підозрілим.

"Мені потрібно просто... відійти від цього. Я не можу з ним говорити," — прошепотіла вона сама собі.

Мія швидко зайшла в налаштування телефону і, майже не думаючи, натиснула кнопку "Заблокувати контакт". Її палець затримався на екрані, але вона все ж натиснула. На екрані з'явилося підтвердження: Майк заблокований.

Мія видихнула, відчуваючи, як напруга трохи спадає. Але навіть після цього їй не ставало легше. Вона знала, що це не вирішить проблему, і хоча її тіло тремтіло від страху, вона розуміла, що це тільки початок того, що її чекає.

В кімнаті стало тихо. Мія обняла себе руками, намагаючись зігрітися, але відчуття холоду все більше заповнювало її. Її світ більше не здавався таким безпечним, як раніше.