Розділ 12: Другий шанс

Більшість спогадів ховаються за товстими стінами часу, але деякі з них прорізають пам’ять, наче це сталося вчора. Кай добре пам'ятав той день у 1876 році, коли вперше побачив Маю. Вона була прекрасною, тендітною дівчиною, чий вигляд викликав у нього нестримне бажання. Це бажання народилося не тільки від спраги, яка кипіла в кожному вампірі, а й від чогось глибшого — прагнення володіти її душею.

Кай тоді й гадки не мав, що Майк, його старший брат, стане між ними. Того фатального вечора він хотів перетворити Маю на вампіра, щоб вона стала його навіки. Її страх тільки підігрівав його бажання, і коли він підступив ближче, вже чуючи стукіт її серця, він відчув сильний удар — Майк зупинив його.

"Не чіпай її," — твердо сказав Майк, ставши між ними. Кай з люттю відступив, але в його серці зародилося дещо нове — заборонене почуття до цієї дівчини. Він хотів її не просто як вампір, а як чоловік, і це з кожним днем ставало сильнішим.

Та Мая обрала Майка, що ще більше роз'ятрило душу Кая. Щоразу, коли вони були разом, він відчував, як її погляд і усмішка, призначені Майку, пронизували його ревністю. Але він не зміг зробити нічого — до того дня, коли її вбили. Він втратив її назавжди, і ця втрата перетворила його на самітника.

Зараз, стоячи в кафе, Кай дивився на Мію, точну копію Маї. Його серце знову запалало тим самим бажанням, що і більше ста років тому. Вона не пам'ятала того, що сталося, не знала, хто він. Це давало йому шанс. Він більше не дозволить Майку відняти у нього цю дівчину. Тепер його почуття стали ще сильнішими — бажання отримати її було нестерпним.

Він підійшов до столика, де сиділа Мія, і його впевненість зросла. Цього разу він не дозволить нічому стати на заваді.