Розділ 9:Тривожна близькість

Наступного ранку Мія прокинулася раніше, ніж зазвичай. Сон так і не прийшов, адже її думки постійно поверталися до Майка. Відчуття його поцілунку, його голос і погляд, якими він дивився на неї, коли вона пішла — все це викликало в ній бурю емоцій. Вона не могла пояснити, чому відчувала таку глибоку прив’язаність до людини, яку знала всього кілька днів.

В університеті її увага була розсіяною. Викладач щось пояснював, але Мія не могла зосередитися. Її думки постійно поверталися до вчорашнього вечора. "Хто ж він насправді?" — задумалася вона, згадуючи ту тривожну близькість, яку відчувала біля нього.

На великій перерві вона вийшла на терасу університету, щоб провітритися. Тримаючи телефон у руках, Мія роздумувала, чи варто написати Майку. Вона відчувала, що потрібно поговорити, але не знала, як почати розмову.

Раптом її телефон загорівся новим повідомленням. Це був Майк.

«Привіт. Вибач, що так різко вчора. Може, вип’ємо кави після занять?»

Мія на мить зупинилася, вдивляючись у екран, і її серце почало прискорено битися. Вона на мить замислилася, але потім вирішила не тягнути відповідь.

«Привіт. Не варто вибачатися. Так, давай зустрінемося».

У ту мить вона відчула, що їхня історія тільки починається, і не знала, до чого це може призвести. Але одне вона знала точно: її почуття до Майка ставали все сильнішими, і це її лякало.