Розділ 7:Неочікуваний поцілунок

Наступного дня серце Мії билася швидше, ніж звичайно, коли вона підходила до кафе, де вони домовилися зустрітися. Вона обрала просту, але елегантну сукню, сподіваючись, що виглядає привабливо для Майка. Коли вона увійшла, її погляд миттєво знайшов його. Майк сидів за столиком у кутку, і його присутність одразу ж заповнила простір навколо неї.

Він був ще більш привабливим, ніж вона пам’ятала. Його темне волосся, яке спадало на чоло, підкреслювало яскраві голубі очі, які, здавалося, світилися в приміщенні. Мія відчула, як її серце закалатало. Вона підійшла до нього, і, коли їх погляди зустрілися, між ними пройшло щось особливе.

«Привіт, Міє!» — сказав Майк, усміхаючись, і в його голосі було щось таке тепле, що Мія не могла не відповісти усмішкою.

Вони розпочали розмову, обмінюючись словами про себе, свої захоплення і мрії. Мія намагалася зосередитися, але думки про Майка постійно блукали в її голові. Як дивно — сидіти поруч із ним, відчувати його енергію та дізнаватися про його життя. Кожне його слово, кожен його погляд пробуджував в ній почуття, про які вона намагалася забути.

Раптом обстановка змінилася. Майк наблизився до неї, і його погляд став більш серйозним. Він наче хотів щось сказати, але, замість цього, тихо промовив: «Я знаю, що ми тільки почали знайомитися, але…» — і тут він зупинився, немов збираючись зважитися на щось важливе.

Мія відчула, як її серце застукало в грудях. Вона намагалася зрозуміти, чого від нього чекати. Він просто дивився на неї, і в цей момент вона відчула, що щось змінюється. Це була мить, коли світ навколо них перестав існувати.

Раптово, не втримавшись, Майк нахилився до неї і поцілував. Цей поцілунок був ніжним, але сповненим пристрасті. Мія відчула, як всі її думки розсіялися, і лише її серце залишилося. Це було так несподівано, так неправильно, але в той же час так правильно.

Коли поцілунок закінчився, вона відкрила очі і зрозуміла, що знаходиться в шоці. «Що сталося?» — подумала вона, не знаючи, як реагувати на цей раптовий спалах емоцій. У її голові блукали думки, і серце билося, мов у мільйонному ритмі.

Вона не могла зрозуміти, що відчуває — радість чи страх. «Це було занадто швидко. Ще зарано для такого», — прокоментувала вона про себе.

З усією силою вона втягнула повітря, намагаючись взяти себе в руки. «Вибач, Майк, мені потрібно…» — сказала вона, відчуваючи, як обличчя заливає червоний рум’янець. «Потрібно в убиральню».

Вона піднялася і, не зважаючи на його здивування, поспішила в сторону вбиральні. Вона закрила двері за собою і притулилася спиною до стіни, намагаючись заспокоїтись. «Що я зробила?» — думала вона, згадуючи теплоту його губ.

Мія намагалася привести думки до ладу, усвідомлюючи, що це може змінити все. Вона не могла забути, що Майк так сильно вплинув на неї. Однак у її серці жевріла іскра надії, що, можливо, між ними могла виникнути справжня зв'язок.

Вона стояла там кілька хвилин, зберігаючи спокій, перш ніж вийти з вбиральні. Їй потрібно було зібратися з думками і повернутися до Майка. Вона знала, що їхня історія тільки починається, і їй потрібно буде вирішити, чи готова вона пройти цей шлях разом з ним.