Розділ 6: Почуття

Сидячи на парі, Мія намагалася зосередитися на лекції. Але думки постійно відволікали її. Її мрії були заповнені образами Майка — його чорне волосся, що спадало на лоб, його яскраві голубі очі, які немов проникали в саму глибину її душі. Мріяла про його усмішку, яка викликала в її серці щось невідоме, і про те, як його гаряче тіло зігрівало її в мить їхньої зустрічі.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Чому вона так сильно думала про нього? Що відбувається? Це був всього лише випадковий зв’язок, чи щось більше? Мія боролася з цими питаннями, намагаючись знайти відповіді.

Раптом її телефон задзвонив, і вона здригнулася. Витягнувши його з рюкзака, побачила, що це повідомлення від Майка. Серце закалатало, і вона відчула, як прилив тепла розливається по її тілу.

«Привіт, Міє! Я знаю, що наші розмови були досить складними. Можливо, варто зустрітися знову? Я хочу дізнатися про тебе більше.»

Мія затримала подих. Її думки захопилися. Чи повинна вона відповісти? Що їй сказати? Відчуття тривоги і захоплення сплуталися в її серці.

Вона підняла погляд на викладача, який продовжував говорити, і знову подивилася на телефон. Ноги тремтіли, а серце билося в ритмі, як у пісні, яку вона не могла почути. Звук світу навколо неї ставав тихішим, як в тумані, а всі думки оберталися навколо Майка.

«Чому я так боюся? Чому не можу просто відповісти?» — думала вона. Але Майк був вампіром. Вона пам’ятала, як його таємниця залишалася невідомою, і тепер все це знову піднімалося на поверхню. Що, як він не той, ким здається?

Мія відчувала, як всередині неї розгоряється бурхливий океан емоцій. Вона все ще була здивована своїми почуттями, і це лякало її. Вона знала, що не може втекти від своїх відчуттів, але боялася, що все це може закінчитися ще однією болючою втратою.

З усієї сили зосередившись, вона вирішила написати відповідь. «Привіт, Майк. Я теж хочу дізнатися про тебе більше. Давай зустрінемося?»

Вона натиснула кнопку «Відправити» і відчула, як тягар із її плечей спав, хоча тривога все ще тліла в її серці. Тепер залишалося чекати його відповіді.

Лекція продовжувалася, але Мія вже не могла зосередитися. Всі її думки були зайняті Майком, його таємницями і відчуттями, які, здається, заполонили її серце. Вона заплющила очі і уявила їхню зустріч — як вони будуть сидіти разом, розмовляючи про своє минуле і про те, що їх зв’язує.

«Чи зможе він пояснити цю незрозумілу зв’язок між нами?» — думала вона, уявляючи, як його голос знову лунає в її вухах. Вона знала, що намагалася заперечувати свої почуття, але вони лише зростали з кожним моментом, проведеним разом.

Нарешті, під час перерви, Мія отримала відповідь. «Чудово! Як щодо завтра ввечері? Я знаю одне місце, де ми зможемо поговорити спокійно.»

Мія не змогла стримати усмішку. Завтра ввечері вони знову зустрінуться. Всі її страхи здавалися дрібними, коли вона подумала про можливість бути поруч з ним знову.

---

Коли заняття закінчилися, Мія вийшла з університету з легкістю в серці. Її думки про Майка більше не викликали страху. Натомість, вони заповнювали її надією. Вона була готова дослідити те, що відчувала. Чи була їхня зв’язок справжнім? Чи це була просто ілюзія? Завтра вона сподівалася дізнатися більше про це.

--