Розділ 4: Новий початок

Майк сидів за столиком у кафе, відчуваючи, як хвилювання наростає в його грудях. Він спостерігав за кожним рухом, що відбувався навколо. Коли він вперше побачив Мію, вона вразила його своєю красою, але сьогодні, коли вона нарешті увійшла до цього місця, його серце забилося ще швидше.

Мія зупинилася біля входу, оглядаючи приміщення. Її очі, зелені як смарагди, вловили його погляд, і вона на мить замерла, не знаючи, чи підходити ближче. Вона помітила, як Майк напружився, зосередившись на ній, але за мить знову став спокійним.

Майк зібрався з духом і піднявся зі свого місця. Крокуючи до неї, він відчував, як всі думки про невизначеність і страх розвіялися. Вона була тут, поруч, і це вже було чудово.

— Привіт, — сказав він, намагаючись звучати невимушено. — Я Майк.

Мія подивилася на нього, і в її погляді він прочитав суміш здивування та обережності.

— Привіт, — тихо відповіла вона, намагаючись приховати хвилювання. — Я Мія.

Він усміхнувся, і в цю мить між ними відбулося щось більше, ніж просто знайомство. Це було відчуття, ніби вони вже знайомі, ніби їхні душі вже зустрічалися раніше.

— Я вас бачив тут раніше, — почав Майк, прагнучи продовжити розмову. — Ви були з подругою.

Мія кивнула, і усмішка засяяла на її обличчі, коли вона згадала про Олю.

— Так, вона моя найкраща подруга. Вибачте, якщо я виглядаю трохи наляканою. Просто… ви здаєтеся таким знайомим.

Майк відчув, як серце закалатало в грудях. Здавалося, Мія відчуває те саме, що й він.

— Я також відчуваю це, — зізнався він. — Як ніби ми вже зустрічалися раніше.

Ці слова підштовхнули Мію до відкриття. Вона не могла пояснити, чому він викликав у ній таку сильну емоцію, але бажання дізнатися його краще зростало з кожною секундою.

Вони продовжували розмовляти, і з кожним словом Майк відчував, як його минуле поволі відпускає його. Мія стала для нього не просто копією, а індивідуальністю, що мала свої мрії та страхи.

Коли розмова нарешті затихла, вони замовили каву і почали ділитися історіями про своє життя. Мія розповіла про університет, про свої мрії стати дизайнером, про своє дитинство без батьків. Майк, у свою чергу, обережно говорив про своє минуле, намагаючись не відкрити всі карти.

— Я завжди вірив, що наші минулі зв'язки впливають на наше сьогодення, — сказав він, зберігаючи таємничість. — Можливо, наше знайомство — це лише початок чогось більшого.

Мія замислилася над його словами. Щось у них викликало в ній бажання дізнатися більше, і в той же час їй хотілося, щоб цей момент тривав вічно.

Коли вони врешті-решт розпрощалися, Мія відчула, що знайомство з Майком стало чимось більшим, ніж просто випадковою зустріччю. Це було відчуття, що в їхніх долях є щось спільне, і цей зв'язок буде тільки міцніти з часом.

— До зустрічі, — сказала вона, впевнений, що це не останній раз, коли вони бачаться.

— До зустрічі, — з усмішкою відповів Майк, і в його серці запала надія, що це початок нової історії.