Розділ 3:Пошуки відповідей

Мія нервово поправляла волосся, коли виходила з кафе разом із Олею. Її не покидало відчуття, що за нею стежать. Вона обернулася, але не побачила нічого підозрілого. Лише той самий високий хлопець з чорним волоссям сидів у дальньому кутку, мовчки спостерігаючи. Щось у ньому здавалося знайомим, але Мія не могла зрозуміти що саме.

"Мія, ти де знову літаєш?" — засміялася Оля, штовхаючи її в бік.

"Вибач, просто... він такий загадковий," — тихо відповіла Мія.

"Та це ж просто хлопець. Забудь!" — махнула рукою подруга.

Мія не відповіла, але відчувала, що ця зустріч не була випадковою. Однак сором’язливість і обережність змусили її просто піти додому.

---

Тим часом, Майк залишився в кафе, пильно спостерігаючи за тим, як Мія зникала за дверима. Він відчував себе розірваним: бажання одразу підійти до неї боролося з потребою зрозуміти, хто вона і чому так схожа на Маю. Його холодний розум вимагав обережності, тому він вирішив діяти інакше.

Місяць пошуків
Цілий місяць Майк проводив час у темряві, шукаючи будь-які згадки про Мію. Він досліджував архіви, розслідував її походження, намагаючись знайти відповідь на головне питання: як вона пов'язана з Маєю? Його пошуки привели до неймовірного відкриття — Мія і Маї були далекі родички. Мая була троюрідною сестрою прапрабабусі Мії.

Це пояснювало схожість, але не давало відповідей на все. Чи могли вони бути схожими не тільки зовні, але й за характером, за духом? Майк відчував, що має дізнатися більше.

Він шукав її в соціальних мережах, але це виявилося марним — він не знав навіть її імені. Тоді Майк вирішив повернутися до місця, де вони зустрілися вперше, в надії знову побачити її. Це було його єдине рішення.

---

Повернення до кафе
Минув місяць з тієї зустрічі, і Майк знову опинився в тому самому кафе. Він не мав жодних гарантій, що знову побачить її, але інтуїція підказувала, що сьогодні він не піде звідси з порожніми руками. Він сів за той самий столик, де був минулого разу, і замовив каву.

Несподівано двері відчинилися, і до кафе увійшла Мія. Її руде волосся, що переливалося під сонячним світлом, миттєво привернуло його увагу. Вона знову була тут, сама, без подруги. Його серце забилося сильніше, коли він відчув, що доля дала йому другий шанс.