Початок

2080 рік, велике сучасний мегаполіс. В небі кружляють сотні авто – квадрокоптерів, по дорогам майже ніхто не їздить. Окрім одного старого мотоцикла,  що кудись мчить на великій швидкості.

За кермом мотоцикла була дівчина ельф, вона не надягла шолому, і захисного костюму, не дивлячись на те, що їде зі швидкістю більше трьохсот кілометрів на годину. Вона – поліцейська, що займається приборканням магічних істот та артефактів. Позаду неї сидить хлопець в шоломі і мото-костюмі. І здається, кричить від страху.

Вони прибули на місце призначення. Хлопець зіскочив з мотоцикла і впав на коліна, навіть намагався розцілувати землю, але мішав шолом.

• Тепер я розумію чому мене так усі жаліли…

Він був стажером, і спочатку дуже зрадів, коли йому у напарниці потрапила красуня ельф. Але радість тривала не довго.

• Якщо навіть цього витримати не можеш. Як біса ти взагалі потрапив у наш відділ?!

Дівчина була трохи злою, через постійні крики нового напарника. Хлопець зняв шолом.

• Вибачте, але скористатися ховером, було б набагато безпечніше, ніж на цьому раритеті!

Ховер – це летючі авто, які літали над містом.

• Як би скористалися, то скоріш за все стояли б в пробці. І взагалі тут я за старшу, тож припиняй скиглити і ходімо.

Хлопець замовк. Вони дістали зброю. Це були невеликі пістолети, вони концентрували в собі ефір, або ж як його іменували колись - ману, і могли створювати дисбаланс ефіру в тілі цілі, через що ту легко було подолати.

• Підозріло тихо, не думаєш?

Сказав хлопець.

• Без тебе не зрозуміла б…

Вона все ще була зла.

Якийсь невеликий шум почувся з найближчої підворотні.

• Ти це чула?

Дівчина проігнорувала хлопця, і пішла туди де почувся звук. Направила пістолет у темряву, але там нікого не було.

• Гей ти, стажерчику, в тебе ж є ті новомодні імпланти в очах?
• А? ну так, звичайно.
• Тоді проскануй місцевість, бачиш що небуть незвичайне?
• А? та вже давно це зробив, нічого немає.
• Хух.

Ельф видихнула, й опустила зброю. Але в якийсь момент вона звернула увагу на запах. Так смерділи тільки тролі, і смерділо так сильно, ніби він стоїть просто біля неї.

Раптом, почувся ривок повітря. Дівчина швидко зреагувала, пихнула напарника подалі в сторону. Щось немов розрізало повітря, і вдарило Ельфіку у ноги, переламавши їх.

Дівчина впала на спину, та ігноруючи біль почала стріляти у повітря, намагаючись влучили у невидиму істоту перед нею. Хлопець також часу не гаяв, і прийнявся стріляти куди очі бачать. Одначе ніхто попасти так і не зміг. Зброя розрядилася, і потребувала підзярядки.

• Чорт…

Мовила про себе дівчина. Потім, дехто невидимий взяв її за горлянку.

• Офіцер Ліна, які люди.
• Хто ти??

Задихаючись відповіла дівчина. Противник став видим. Це був невеликий троль, метри два зростом. В руках він тримав золотий перстень.

• Пам’ятаєш мене?

Ліна уважно дивилась в обличчя тролю. Але ніяк не могла його згадати.

• Ви всі на одне лице, хто ж вас відрізняє.

Троль розлютився.

• Не важливо… все одно зараз помреш.
• Якщо будеш вбивати, то буть ласка трохи швидше. В мене часу не так і багато. СМЕРДЮЧКО.

Троль був трохи спантеличений.

• Хах, значить смерті не боїшся? Навіть не цікаво якось стало, але все ж…

Смердючка доволі швидко, ніби справжній професіонал звернув Ліні шию. І кинув бездиханне тіло ельфа на землю. Потім, його погляд пав на хлопця, що стояв поблизу. Стажер стояв і наблюдав за цією картиною, але страх сковував його, і він не міг нічого вдіяти.

• Новенький? Що ж, тобі сьогодні не пощастило.

Троль повільно підійшов до хлопця.