3. Танець із ножем

На мить світ навколо зник. Їхні погляди сплелися, і здавалося, ще секунда — і він нахилиться, щоб поцілувати її. Рука Драко ледь помітно здригнулася на її плечі, ніби борючись із собою. Але раптово його погляд змінився — в ньому спалахнула злість, змішана з роздратуванням. Він різко відсторонився, піднімаючись на ноги одним плавним рухом. Його рука міцно стиснула її, піднімаючи Герміону з піску. Вона ледь трималася на ногах, носочки ледве торкалися землі.

— Ти що, вирішила себе вбити? — різко кинув він, його голос був низьким і хрипким, але в ньому відчувалася не лише злість, а й щось схоже на страх. — Не смій більше так ризикувати, Ґрейнджер!

Герміона, все ще важко дихаючи, вирвалася з його хватки, поправляючи сукню. Її очі блиснули викликом.

— Я врятувала вас обох, Мелфой. Може, скажеш хоча б "дякую" замість того, щоб читати лекції?

Він лише стиснув губи, його погляд все ще горів, але Драко промовчав. Пісок, що завис у повітрі, повільно осідав, відкриваючи Аміра, який уже піднявся і дивився на них із сумішшю подиву та ревнощів. Гаррі та Майкл стояли осторонь, Гаррі з тривогою, а Вудроу — із захватом, ніби щойно побачив подвиг легендарної героїні.

Амір підійшов ближче, його очі не відривалися від Герміони.

— Пані Ґрейнджер, це було... неймовірно, — сказав він, його голос був м'яким, але сповненим захоплення. — Ви не лише геніальна, а й безстрашна.

Драко кинув на нього гострий погляд, але Герміона лише змахнула рукою, відкидаючи компліменти.

— Ми ще не закінчили, — сказала вона твердо, повертаючись до Вудроу. — Майкле, що показують прилади? Аномалія стабілізувалася чи це був лише спалах?

Поки Вудроу поспішно перевіряв дані, Драко та Амір обмінялися ще одним поглядом — холодним, оцінюючим, ніби війна між ними тільки починалася.

Пісок, що осідав після вибуху аномалії, тихо шелестів, падаючи на древні камені храму. Напруга між Драко та Аміром все ще гуділа в повітрі, але Герміона вже повернулася до роботи, її пальці швидко рухалися над приладами Вудроу, перевіряючи показники. Гаррі стояв поруч, насторожено оглядаючи простір, а Вудроу, як завжди, був поглинутий своєю роботою, кидаючи на Герміону захоплені погляди. Амір, відійшовши трохи вбік, поправляв свої шати, але його очі не відривалися від неї, сповнені суміші захоплення та цікавості.

Раптово Драко завмер. Його погляд упав на свою сорочку, де на білій тканині проступили кілька яскраво-червоних крапель. Кров. Він одразу відчув, що це не його — жодного болю, жодної рани. Його серце стиснулося, і він різко перевів погляд на Герміону. Її права рука, що тримала сканер, була злегка опущена, і по ній тонкою цівкою стікала кров. Кілька крапель уже впали, змішуючись із золотавим піском пустелі.

— Ґрейнджер! — Драко підлетів до неї, його голос був різким, сповненим тривоги. Він схопив її за руку, оглядаючи рану — неглибокий поріз, але кров текла невпинно. — Ти поранена. Йди за мною, негайно!

Герміона різко вирвала руку, її очі спалахнули роздратуванням. Вона стояла прямо, її постава була гордою, майже королівською, незважаючи на кров, що стікала по пальцях.

— Я в нормі, Мелфой, — відрізала вона, її голос був холодним, але твердим. — Не потребую твоєї допомоги.

Він стиснув щелепу, його очі звузилися, але він не відступив. Знову схопив її за зап'ясток, цього разу міцніше, ніби боявся, що вона зникне.

— Не сперечайся, — почав він, але його слова обірвав раптовий порив вітру.

Сильний, майже неприродний, він здійняв пісок у вихор, змушуючи всіх прикрити очі. Драко машинально підняв руку, закриваючи голову Герміони, притягуючи її ближче до себе, щоб захистити від піщаної бурі.

— До карети, Ґрейнджер, зараз же! — прогарчав він, намагаючись перекричати вітер, і потягнув її за собою.

Але Герміона раптово стала як укопана. Її ноги ніби приросли до піску, а очі, що досі горіли впертістю, раптом стали глибшими, майже чужими. Вона повільно підняла голову, її погляд пронизав Драко, ніби він був не її супутником, а кимось іншим. Її губи ворухнулися, і вона промовила низьким, мелодійним голосом, сповненим сили, слова на незнайомій мові:

— «Sa peret em kheret, ankh wedja seneb, neb amakh kheper.»
( «Страж не сміє дивитися на мене, я належу фараону, живому, процвітаючому, вічно шанованому.»)

Драко завмер, його рука, що все ще тримала її зап'ясток, здригнулася. Він не розумів слів, але їхній тон, її погляд, її поза — усе це змусило його відчути, ніби перед ним стоїть не Герміона, а хтось інший, хтось із глибин часу. Амір, що стояв неподалік, також завмер, його очі розширилися від шоку, а Вудроу і Гаррі, які підбігли ближче, зупинилися, не наважуючись втрутитися.

Герміона раптово похитнулася. Її очі закотилися, і вона почала падати, її тіло обм'якло, наче лялька, у якій обрізали нитки. Драко миттєво підхопив, його руки міцно обхопили талію Герміони, не даючи впасти на пісок.

Вітер, що гудів навколо, стих так само раптово, як і почався, залишаючи лише тишу і легкий шелест піску, що осідав.

Герміона лежала в його руках, її голова відкинулася назад, а обличчя було блідим, наче мармур. Кров із її руки все ще крапала, залишаючи темні плями на піску. Драко стояв, важко дихаючи, його очі горіли сумішшю страху, гніву. Він міцніше притис її до себе.

— Ґрейнджер, — прошепотів він, його голос тремтів. — Чуєш мене?

Пісок ще осідав, коли тиша, що запала після бурі, різко обірвалася вигуками Гаррі та Майкла. Вони кинулися до Драко, який стояв на колінах, тримаючи непритомну Герміону в обіймах.

— Герміона! — Гаррі впав на коліна поруч, його голос тремтів від паніки. — Що з нею? Що це було?

Вудроу, знервовано оглядаючи її, простягнув руку, але зупинився, помітивши, як Драко міцніше притиснув Герміону до себе. Його погляд був гострим, майже диким, ніби він захищав щось безцінне.

— Відійдіть, — процідив Драко крізь зуби, не дивлячись на них.