2. Храм Сеті та буря

Герміона стояла перед дзеркалом, розглядаючи себе в легкій єгипетській сукні, що спадала м'якими складками, підкреслюючи талію. Вона відчувала себе невпевнено — чи доречний такий вигляд для переговорів і роботи з аномаліями? Її пальці поправили тонкий платок на голові, що залишав відкритими лише очі, підведені легкою підводкою, від чого погляд здавався глибшим, майже чужим. Серце калатало, але вона відкинула сумніви й вийшла в коридор.

Драко першим побачив її і завмер, його холодний погляд спалахнув теплом і чимось небезпечним. Повітря між ними стало густим. Вудроу, що виглянув з-за його плеча, почервонів, його очі засяяли захватом. Гаррі, з'явившись із документами, випустив їх із рук, вражено дивлячись на Герміону, ніби побачив її вперше.

Вона обхопила себе руками, відчуваючи їхні погляди, як вогонь.

— Мабуть, я перевдягнуся, — тихо промовила вона.

— Стояти, — різко кинув Драко, його голос був низьким і владним. Він підійшов ближче, поправляючи її платок із природною легкістю. — Ти виглядаєш... мило, — додав тихо, без тіні іронії.

Герміона застигла, її щоки спалахнули. Драко відступив, кинувши:

— Ми запізнюємося, — і взяв її за руку.

Вона пішла за ним, відчуваючи шалене биття серця. Гаррі та Вудроу, усе ще розгублені, поспішили слідом. У ліфті Драко тримав її за зап'ясток, а коли вона зняла хустку, їхні погляди зустрілися у дзеркалі.

— Ти що, вирішила закохати в себе всіх чоловіків Єгипту? — кинув він, його тон був рівним, але очі видавали інше.

Герміона лише злегка посміхнулася, не відповідаючи, а двері ліфта зачинилися, відрізаючи їх від решти світу.

Ліфт зупинився з легким дзвоном, відкриваючи просторий хол готелю в Луксорі, залитий золотавим світлом ранкового сонця. Повітря пахло сандалом, за вікнами гойдалися пальми, а вдалині виднілися силуети пірамід. Герміона ступила на мармурову підлогу, поправляючи сукню, її серце все ще билося швидко після слів Драко. Вона змусила себе зосередитися, повертаючи вигляд впевненої очільниці департаменту аномалій.

Драко йшов попереду, його постава була рівною, погляд пильним, ніби сканував кожен кут. Гаррі та Вудроу наздогнали їх: стажер кидав на Герміону сором'язливі погляди, а Гаррі, тримаючи документи, час від часу дивився на неї з ніжністю.

— Через десять хвилин переговори, — кинув Драко, не обертаючись. — Ґрейнджер, тримай себе в руках. Єгиптяни бачать у тобі богиню, але пильність втрачати не можна.

Герміона фиркнула, напруга трохи відступила.

— Дякую, Мелфой, але я впораюся без твоїх настанов.

Він ледь помітно посміхнувся, але промовчав. Вони вийшли з готелю, де їх чекала карета, запряжена білими кіньми з золотими візерунками. Місцеві, побачивши Герміону, шепотілися й кланялися, змушуючи її щоки спалахнути. Вона трималася гідно, як представниця британської делегації.

У старовинному палаці їх зустріла єгипетська делегація в шатах із коштовними каменями. На чолі стояв Амір Ібрагім, високий, із шкірою кольору піску та глибокими темними очима. Його чорне волосся було зібране в хвіст, на грудях виблискувала підвіска-скарабей. Він виглядав владним, але посмішка була м'якою.

— Ласкаво просимо до Луксора, — сказав він мелодійним голосом із легким акцентом. — Я Амір Ібрагім, очільник департаменту міжнародних відносин Єгипту. Честь приймати таку видатну делегацію.

Його погляд затримався на Герміоні, очі спалахнули цікавістю. Він уклонився їй, посмішка стала ширшою.

— Пані Ґрейнджер, ваша репутація вражає. Але кажуть, ви зачаровуєте всіх, і чутки не брешуть.

Герміона відчула, як її щоки спалахнули від тонкого флірту в голосі Аміра, але вона зберегла холодну ввічливість.

— Дякую, пане Ібрагім, — відповіла вона рівно. — Ми тут для серйозних питань. Сподіваюся на плідну співпрацю.

Амір посміхнувся, його очі затрималися на ній.

— О, вона буде не лише плідною, а й незабутньою, — відповів він, і в його тоні промайнула грайлива нотка.

Драко кашлянув, його погляд став гострим, як лезо. Він зробив півкроку вперед, ніби закриваючи Герміону.

— Пане Ібрагім, — холодно кинув він, — ми вдячні за гостинність, але час не чекає. До справи.

Між ними промайнула іскра напруги, але Амір лише усміхнувся ширше.

— Звісно, пане Мелфой. Але спершу дозвольте запросити вас до зали. Пані Ґрейнджер, — він простягнув руку, — дозвольте.

Герміона, відчуваючи напругу Драко, обережно узяла руку Аміра з дипломатичною посмішкою.

— Дякую, — коротко відповіла вона.

Вудроу позаду почервонів від ревнощів, Гаррі стиснув документи, кинувши на Аміра насторожений погляд. Драко йшов слідом, його кроки випромінювали стриману напругу.
У залі, прикрашеній фресками богів і фараонів, Амір відсунув стілець для Герміони, його погляд балансував між ввічливістю та фліртом.

— Сподіваюся, пані Ґрейнджер, ви оціните красу Луксора, — сказав він, сідаючи навпроти. — І, можливо, дозволите показати його... менш офіційну сторону.

Герміона підняла підборіддя, її очі блиснули.

— Я тут заради аномалій, пане Ібрагім, — відповіла вона твердо, але з легкою посмішкою. — Та я відкрита до нових вражень.

Драко, який сидів поруч, різко повернув голову до неї, його брови злетіли вгору. Амір лише розсміявся, низько і мелодійно, і в його очах спалахнула відверта цікавість.

— Тоді я зроблю все, щоб ці враження були незабутніми, — відповів він, і в його голосі було стільки тепла, що навіть повітря в залі наче потеплішало.

Герміона відчула, як погляд Драко буквально пропалює її, але вона змусила себе зосередитися на документах перед собою. Переговори тільки починалися, а напруга в кімнаті вже була густою, як пустельний пісок перед бурею.

Зала для переговорів пахла ладаном і папірусом, стіни прикрашали фрески давніх богів. Стіл був завалений мапами, звітами й артефактами про аномалію в храмі Сеті I. Герміона, сидячи між Драко та Аміром, розгорнула звіт, її пальці швидко перебігали рядками. У легкій сукні вона виглядала зосередженою, але ефемерною під золотавим світлом.