6. Літні будні

Коли школа завершилася, на душі стало легше. Тая і Макс проводили майже весь час разом. Вони гуляли в лісі, купалися в річці й навіть побували на місцевому ярмарку, де Макс виграв для неї плюшевого ведмедика.

— Він виглядає трохи смішно, але ти мусиш його взяти, — сказав він, простягаючи їй іграшку.

— Тепер він буде моїм талісманом, — відповіла Тая з усмішкою.

Їхня дружба ставала міцнішою. Тая довіряла Максу все: свої мрії, страхи, навіть те, як їй боляче від постійного нерозуміння з боку однокласників.

— Знаєш, — одного разу сказав він, коли вони сиділи на березі річки, — іноді здається, що я прийшов сюди, щоб знайти тебе.

Вони обоє засміялися, але в цих словах була якась незрозуміла правда.

Літній день наповнювався передчуттям чогось нового. Сонце пробивалося крізь густі крони дерев, кидаючи яскраві відблиски на шкільний двір. Класний чат, який зазвичай був наповнений жартами та обговореннями уроків, цього разу сповістив усіх про важливу подію: випускний після 9 класу. Дата вже була призначена — наприкінці червня.

Тая, сидячи вдома, довго дивилася на це повідомлення. Її розумом боролися сумніви й очікування. Усе її шкільне життя здавалося їй низкою невдач і знущань. Однокласники вважали її «сірою мишкою», дівчиною, яка завжди мовчала і трималася осторонь. Але тепер, після року, проведеного з Максом, вона змінилася. Зовні й внутрішньо. І це відчуття змін давало їй сили прийняти рішення: вона візьме участь у випускному.

Наступного дня Тая пішла до школи, щоб долучитися до підготовки. Класний керівник запропонував їй відповідальну роль: організувати оформлення актової зали та розміщення гостей. Її це злякало, але водночас захопило. З блокнотом у руках і кількома кольоровими маркерами вона почала створювати плани. В актовій залі дівчина проводила години, уявляючи, як усе виглядатиме: арка з квітів для проходу випускників, стільці, акуратно розташовані для гостей, і столи для святкових страв.

Поки вона креслила в блокноті чергову схему, у її голові з’являлися різні думки. Чи помітять вони, як вона змінилася? Чи припинять ті, хто колись сміявся з неї, дивитися на неї згори? Вона не знала відповіді, але одне було ясно: вона більше не та «сіра мишка».

Через кілька днів у школі зібрався весь клас. Тая готувалася до цієї зустрічі. Вона обрала свій улюблений голубий сарафан із поясом, який підкреслював її тендітну фігуру. Волосся вона акуратно зібрала за допомогою крабиків, залишивши декілька локонів, що спадали на плечі, і зробила легкий макіяж, щоб виділити свої густі вії та природну красу.

Коли вона зайшла до класу, її серце калатало, але вона змусила себе залишатися впевненою. Спочатку вона не помітила, як усі замовкли. Усі розмови, сміх — усе стихло. Її однокласниці, які раніше знущалися з неї, зараз не могли повірити своїм очам. Вони дивилися на неї, мов на зірку, яка раптово з’явилася у темному небі. Їхні погляди змінилися: у них тепер читалися заздрість і навіть захоплення.

Тео, який сидів на передній парті, завмер. Він бачив Таю щодня, але сьогодні… Вона була іншою. Її ніжність і витонченість полонили його. Він не зводив із неї очей, і в нього виникло бажання стати до неї ближчим.

Після обговорення підготовки до випускного класний керівник запропонував розбитися на пари для танцю. Тео піднявся зі свого місця та впевнено підійшов до Таї.

— Тая, станеш моєю партнеркою? — його голос звучав твердо, але очі світилися надією.

Вона здивувалася. Вона чекала чого завгодно, але не цього. Її серце закалатало так голосно, що їй здавалося, це чують усі в класі. Їй хотілося відповісти, але щось стримувало її.

— Я подумаю, — відповіла вона, намагаючись усміхнутися, і відійшла до свого місця.

Літній вечір пахнув прохолодою, а десь у траві співали цвіркуни. Макс і Тая сиділи на березі річки. Вода відбивала перші зорі, створюючи ілюзію, що небо та земля змішалися в одне ціле. Макс кинув у воду черговий камінь, спостерігаючи за тим, як від нього розходяться кола.

— Ти ж знаєш, я не дуже вірю в такі випускні, — сказав він, ламаючи мовчання.

— Чому? — запитала Тая, граючи пальцями з травою.

— Бо це лише привід для більшості показати себе кращими, ніж вони є. Але ти, Тая, вже краща. Тобі не треба цього доводити.

Тая посміхнулася, хоч її душу все ще роздирали сумніви.

— Знаєш, Максе, іноді здається, що весь цей рік був сном. Торік я не могла й подумати, що зможу змінитися. І не знаю, чи справді змінилася я, чи просто перестала боятися показувати себе.

Макс уважно подивився на неї, його очі були спокійні, але проникливі.

— Ти заМакс замовк. Ти завжди була такою, — сказав він. — Просто тобі потрібен був час, щоб це зрозуміти.

Вона замислилася над його словами. Вони були такими простими, але водночас такими правдивими.

— А що з Тео? — Макс запитав мимохідь, але в його голосі вчувалося щось більше, ніж просто цікавість.

— Він запросив мене бути його партнеркою на випускному танці, — сказала Тая, не дивлячись на Макса.

— І що ти відповіла?

— Що подумаю.

Макс замовк. У цей момент він хотів сказати їй усе, що відчував. Але чи варто? Він боявся, що, якщо скаже, все зміниться, а цього він не хотів.

— Тая, — нарешті промовив він, зітхнувши, — ти не зобов’язана приймати його запрошення, якщо не хочеш. Ти маєш право вибирати, що для тебе важливо.

— Максе, ти завжди такий розумний. Мені здається, без тебе я б ніколи не наважилася зробити навіть крок уперед.

Він посміхнувся, намагаючись приховати біль.

— Ти сильніша, ніж здаєшся. Просто іноді тобі потрібна підтримка, а я… я завжди буду поруч.

Тая подивилася на нього, і в її очах з’явився блиск. Вона вперше замислилася: чому Макс завжди поряд? Чому він так підтримує її? І чому поруч із ним вона відчуває себе так, ніби їй більше нічого не страшно?

— Ти особливий, Максе, — прошепотіла вона.

— Просто я твій друг, — відповів він, але його голос трохи затремтів.