3. Місяць навчання

Тиждень перший: Ховаючись у тіні

Після принизливого першого дня Таї в школі було важко навіть думати про повернення. Вона боялася поглядів, насмішок і навіть простої присутності однокласників. Відчуття сорому не покидало її, і коли мама наполягла на тому, що залишатися вдома — не вихід, Таї мусила повернутися до школи.

У перші дні вона трималася осторонь, ховаючись за товстими підручниками. Її місце біля вікна стало для неї маленьким острівцем безпеки. Уроки проходили в звичній тиші, але в повітрі відчувалася напруга..

Кожного разу, коли Ліна або Софія проходили повз, Таї здавалося, що вони дивляться прямо на неї. Вона очікувала, що жорстокі жарти продовжаться, але дівчата лише посміхалися і перешіптувалися.

На перерві Тая намагалася уникати скупчень учнів. Вона знаходила затишні куточки в бібліотеці або виходила до саду за школою, де читала книги. Але самотність давила.

Тиждень другий: Перший крок

Другий тиждень приніс несподіваний прорив. Під час уроку історії вчитель попросив її відповісти на питання, на яке ніхто з однокласників не знав відповіді.

— Тая, ти зможеш пояснити класу? — запитав учитель.

Вона зніяковіла, але, глибоко вдихнувши, підвелася і почала говорити. Її голос спочатку тремтів, але впевненість зростала з кожним словом..

Коли вона закінчила, у класі на мить запанувала тиша, а потім вчитель посміхнувся:

— Чудово! Дякую, Таї.

Її серце калатало. Вперше за довгий час вона відчула, що її помітили, але не для того, щоб насміхатися.

На перерві після уроку до неї підійшов Тео.

— Ти справді добре розповіла, — сказав він, киваючи.

Таї здивувалася. Вона не звикла до похвали, тим більше від нього..

— Дякую, — відповіла вона, не знаючи, що ще сказати.

Ця коротка розмова зігрівала її весь день.

Тиждень третій: Перші друзі

Після уроку математики до Таї підійшла дівчина з паралельного класу, Аліна.

— Привіт! Я бачила, як ти відповідала на історії. Можеш допомогти мені з алгеброю? — запитала вона.

Таї була приголомшена. Її ніхто раніше не просив про допомогу.

— Так, звісно, — відповіла вона, і вони домовилися зустрітися після уроків.

Це було початком нової дружби. Аліна виявилася відкритою і доброю. Вона запросила Таю приєднатися до своєї компанії, і хоча спочатку Таї було ніяково, вона погодилася.

У їхній компанії було кілька інших дівчат, які любили читати й обговорювати фільми. Для Таї це було відкриттям: вона могла бути собою і не боятися насмішок.

Тиждень четвертий: Зміни в атмосфері 

Наприкінці вересня щось змінилося. Ліна, Софія і Карина стали триматися осторонь. Одного разу Тая випадково почула, як вони обговорювали директора.

— Уявляєш, викликав нас до кабінету через якісь дурниці. Хтось розповів йому, — обурювалася Ліна.

Тая зрозуміла, що хтось повідомив про їхню поведінку. Вона не знала, хто це зробив, але відчувала полегшення.

Водночас Тео став час від часу вітатися з нею у коридорах, і це підбадьорювало її. Він більше не здавався таким далеким.

Одна з найважливіших подій сталася на шкільному святі до Дня вчителя. Аліна запропонувала Таю допомогти в організації заходу, і Тая, хоч і сумнівалася, погодилася.

Вона була відповідальною за декорації й допомогла створити фотозону. Коли святкування розпочалося, кілька вчителів підійшли до неї, щоб похвалити її роботу.

Навіть Тео, проходячи повз, кинув:

— Класно вийшло, Таю.

Це був її перший справжній успіх у школі.

Кінець місяця: Новий початок

Уже через місяць після першого дня Тая відчула, що світ почав змінюватися. Вона більше не була «заучкою», яку дражнили. Вона почала знаходити своє місце у школі, дружити з людьми, які її цінували, і навіть дозволила собі мріяти про те, що одного дня стане сміливішою.

Зараз вона знала: навіть після важкого старту можна знайти свій шлях, якщо не здаватися і дозволити собі бути собою.