1. Останні дні літа

 Літнє сонце поступово втрачало свою спеку, ковзаючи променями через великі вікна старого будинку Вільямів. Стіни, вкриті виноградною лозою, вбирали останнє тепло сезону, а на подвір'ї чути було млявий спів цикад. Тая лежала на своїй улюбленій лаві під розлогим дубом, читаючи чергову книжку про далекий космос, коли вітер приніс з міста дзвін шкільного дзвінка.

 Її серце трохи стиснулося. Залишився лише день, перш ніж розпочнеться навчальний рік. Вона уявила себе у звичній формі: з рюкзаком на плечах, окулярами, що трохи сповзають на ніс, і брекетами, які завжди здавалися їй занадто помітними.

 Тая любила вчитися — це було її втечею від реальності. Книги, задачі, експерименти заповнювали порожнечу, яку залишала відсутність друзів. У школі її знали як "заучку" — тиху дівчину, яка завжди знала правильну відповідь, але ніколи не долучалася до жвавих розмов на перервах.

 "Чому я не можу бути як інші?" — подумала вона, зітхнувши. Її пальці машинально погладжували обкладинку книги. Відповідь завжди була простою, але такою болісною: вона просто не хотіла втрачати себе, намагаючись стати тим, ким ніколи не була.

 Наступного ранку, коли перший промінь осіннього сонця впав на вікно її кімнати, Таї вже стояла перед дзеркалом. У її очах світилося змішане почуття тривоги і рішучості. Ще один навчальний рік попереду — ще одна спроба зрозуміти себе в світі, який здавався надто гучним і яскравим.